2. При  проведенні  конкурсів  на видачу ліцензії на мовлення
Національна рада керується необхідністю забезпечення інформаційних
потреб громадян, захисту інтересів держави, національних мовників,
розвитку національної бази телебачення і радіомовлення. Виходячи з
цих  пріоритетів  Національна  рада  визначає на конкурсних умовах
відповідні вимоги до програмної концепції мовлення.

     Стаття 10. Вживання мов в інформаційній діяльності
                телерадіоорганізацій

     1. Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.

     2. Мовлення  на  певні регіони може здійснюватися також мовою
національних меншин, що компактно проживають на даній території.

     3. Якщо мова оригіналу (або дублювання)  фільму  та/чи  іншої
програми  (передачі) не є українською,  такі фільми та/чи програми
(передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною
мовою.

     4. Для  загальнонаціонального  мовлення частка ефірного часу,
коли мовлення ведеться українською мовою,  має становити не  менше
75 відсотків загального обсягу добового мовлення.

     5. Мовлення  на  зарубіжну  аудиторію  ведеться українською і
відповідною іноземною мовами.

     6. Мова  (мови)  програм  та   передач   телерадіоорганізації
визначається (визначаються) умовами ліцензії на мовлення.

     7. Для  забезпечення  діяльності багатоканальних телемереж ці
норми застосовуються в  частині  ретрансляції  програм  і  передач
суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію Національної ради.

                          Р о з д і л  II

              СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І
            РАДІОМОВЛЕННЯ. ЗАСНУВАННЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА
          МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ

     Стаття 11. Структура національного телебачення і
                радіомовлення України

     1. Структуру  національного   телебачення   і   радіомовлення
України  становлять:  державні та комунальні телерадіоорганізації,
система Суспільного телебачення і радіомовлення України, приватні,
незалежно  від способу розповсюдження програм,  громадські та інші
телерадіоорганізації,  засновані відповідно до вимог законодавства
України.

     Стаття 12. Заснування телерадіоорганізацій та вимоги до їх
                установчих і статутних документів

     1. Право  на  заснування  телерадіоорганізацій  як  суб'єктів
господарювання  в  Україні  належить  юридичним  особам України та
громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності.

     2. В Україні забороняється заснування телерадіоорганізацій:

     органами державної    влади     та     органами     місцевого
самоврядування,  якщо  рішення  про їх створення або положення про
них не передбачає повноважень засновувати телерадіоорганізації;

     юридичними особами,  статутні документи яких не  передбачають
можливість створення телерадіоорганізацій;

     іноземними юридичними  і  фізичними  особами  та  особами без
громадянства;

     політичними партіями,       профспілковими,       релігійними
організаціями та юридичними особами, яких вони заснували;

     громадянами, які  за  вироком  суду  відбувають  покарання  у
місцях позбавлення волі або визнані судом недієздатними.

     3. Участь  іноземних  фізичних   та/чи   юридичних   осіб   у
статутному  фонді  телерадіоорганізацій  регулюється Господарським
кодексом України ( 436-15 ).

     4. Установчі    та/або    статутні     документи     суб'єкта
господарювання,  який  має  ліцензію  на мовлення або претендує на
отримання такої ліцензії,  мають передбачати  створення  у  складі
органів    його   управління   спеціального   наглядового   органу
(редакційної ради  тощо),  половина  складу  якого   призначається
засновниками   або  власниками  телерадіоорганізації,  а  половина
обирається творчим колективом телерадіоорганізації.

     5. Недотримання визначених цією статтею вимог є підставою для
недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу
ліцензії на мовлення,  відмови їй у видачі та продовженні ліцензії
на мовлення.

     Стаття 13. Державні телерадіоорганізації

     1. Порядок створення державних телерадіоорганізацій,  порядок
призначення  їх  керівників,  формування  керівних  та  наглядових
органів визначаються законами України.

     2. Державні телерадіоорганізації можуть створюватися органами
державної влади відповідно до їх функцій та повноважень.  Державні
телерадіоорганізації є державними підприємствами.

     3. У своїй діяльності державні телерадіоорганізації керуються
Конституцією України  (  254к/96-ВР   ),   законами   України   та
реалізують основні завдання, визначені цим Законом.

     4. Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є:

     а) оперативне  інформування  телеглядачів і радіослухачів про
суспільно-політичні та інші події в Україні  і  за  кордоном,  про
надзвичайні  події  та  ситуації,  що  становлять загрозу життю чи
здоров'ю   населення,    оприлюднення    офіційних    повідомлень,
роз'яснення  рішень  органів  державної влади та органів місцевого
самоврядування;

     б) створення та розповсюдження  економічних,  публіцистичних,
культурно-освітніх,   медико-гігієнічних,   художніх,  навчальних,
розважальних,  спортивних програм,  а також програм для  дітей  та
юнацтва;

     в) сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню
її авторитету у світі.

     5. Фінансування  державних  телерадіоорганізацій  за  рахунок
коштів   Державного  бюджету  України  здійснюється  тільки  через
державне замовлення у порядку та формах, визначених законодавством
України.

     6. Організаційно-правовий     статус    обласних    державних
телерадіокомпаній може бути змінений лише  на  статус  громадських
телерадіокомпаній.

     Стаття 14. Національна телекомпанія України та Національна
                радіокомпанія України

     1. Національна  телекомпанія  України  (НТКУ)  і  Національна
радіокомпанія України (НРКУ) є державними підприємствами.

     2. У   Національній   телекомпанії  України  та  Національній
радіокомпанії України діють громадські  ради,  до  кожної  з  яких
входять по 17 осіб.

     {  Положення абзацу другого частини другої статті 14 втратили
чинність,  як  такі,  що  є  неконституційними на підставі Рішення
Конституційного Суду N 21-рп/2009 ( v021p710-09 ) від 15.09.2009 }
Персональний  склад  громадських  рад  НТКУ та НРКУ затверджується
Верховною Радою України: 9 осіб - за поданням депутатських фракцій
у Верховній Раді України, 4 особи - за поданням Президента України
та  4 особи - за поданням загальнодержавних об'єднань громадян, що
діють у сфері виробництва і розповсюдження телерадіопрограм.

     Статус громадських рад НТКУ та  НРКУ  визначається  статутами
цих телерадіоорганізацій.

     {  Положення  частини третьої статті 14 втратили чинність, як
такі,  що  є неконституційними на підставі Рішення Конституційного
Суду  N  21-рп/2009  ( v021p710-09 ) від 15.09.2009 } 3. Керівники
Національної  телекомпанії  України  та Національної радіокомпанії
України   призначаються   на   посаду   і  звільняються  з  посади
Президентом   України   за   поданням   Верховної   Ради  України.
Кандидатуру  на посаду керівника НТКУ (НРКУ) визначає і вносить до
Верховної Ради України Громадська рада НТКУ (НРКУ). Пропозицію про
звільнення   з   посади   керівника   НТКУ  (НРКУ)  з  відповідним
обґрунтуванням   готує   та  вносить  до  Верховної  Ради  України
Громадська рада НТКУ (НРКУ).

     4. Національна   телекомпанія    України    та    Національна
радіокомпанія  України  мають  свої  статути,  які  затверджуються
законом України.

     5. Національна   телекомпанія    України    та    Національна
радіокомпанія  України  реєструються  у відповідних територіальних
органах влади, мають свої печатки та є суб'єктами господарської та
інформаційної діяльності.

     6. Організаційно-правовий  статус  Національної  телекомпанії
України і Національної радіокомпанії України  може  бути  змінений
лише на статус Суспільного телебачення і радіомовлення.

     Стаття 15. Телерадіоорганізація Суспільного телерадіомовлення

     1. Порядок створення,  статус, діяльність, порядок формування
керівних  та  наглядових   органів   Суспільного   телебачення   і
радіомовлення  України  визначаються  Законом України "Про систему
Суспільного телебачення і радіомовлення України" ( 485/97-ВР ).

     Стаття 16. Комунальні телерадіоорганізації

     1. Комунальні        телерадіоорганізації         створюються
територіальними громадами.

     2. Рішення   про   створення   та   фінансування  комунальної
телерадіоорганізації  приймається  відповідним  органом  місцевого
самоврядування.

     Стаття 17. Приватні телерадіоорганізації

     1. Приватні телерадіоорганізації створюються фізичними та/або
юридичними особами у порядку,  визначеному цим Законом,  Цивільним
кодексом України  (  435-15  )  та  Господарським кодексом України
( 436-15 ).

     Стаття 18. Громадські телерадіоорганізації

     1. Громадські  телерадіоорганізації   створюються   фізичними
та/або юридичними особами з метою задоволення інформаційних потреб
територіальних  громад  у  порядку,   визначеному   цим   Законом,
Цивільним кодексом  України  (  435-15  ),  Господарським кодексом
України ( 436-15 ) та Законом України  "Про  об'єднання  громадян"
( 2460-12 ).

     2. Громадські  телерадіоорганізації  не мають права займатися
підприємницькою  діяльністю   і   здійснюють   лише   некомерційну
господарську діяльність.

     3. Громадські телерадіоорганізації мають статус неприбуткових
організацій.

     Стаття 19. Фінансування телерадіоорганізацій

     1. Джерелами  фінансування  телерадіоорганізацій  є  бюджетні
асигнування  на виконання державного замовлення,  абонентна плата,
кошти,  отримані від виробництва і трансляції  реклами,  створення
телерадіопрограм на замовлення,  іншої передбаченої законодавством
і  статутними   документами   комерційної   діяльності,   кредити,
інвестиції,    внески    засновників,    спонсорів,    благодійних
організацій.

     2. Забороняється   будь-яке    пряме    бюджетне    утримання
телерадіоорганізацій органами державної влади. Допускається оплата
за  рахунок  бюджетних  коштів   інформаційних   послуг,   наданих
телерадіоорганізаціями  органам  влади  та  управління  згідно  із
законодавством України.

     3. Забороняється   будь-яке    пряме    або    опосередковане
фінансування     телерадіоорганізацій     політичними    партіями,
професійними спілками, релігійними організаціями.

     4. Іноземні    інвестиції     як     джерело     фінансування
телерадіоорганізацій   допускаються   в   порядку,   встановленому
законодавством України та частиною третьою статті 12 цього Закону.

     5. Фінансування  Суспільного  телебачення   і   радіомовлення
України  здійснюється  відповідно  до  Закону України "Про систему
Суспільного телебачення і радіомовлення України" ( 485/97-ВР ).

     Стаття 20. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації

     1. Матеріально-технічна   база    телерадіоорганізації,    що
забезпечує  виробництво телерадіопередач та програм і доведення їх
до споживачів,  може включати до свого  складу  будь-які  технічні
засоби  мовлення  та  розповсюдження,  сертифіковані  в  Україні в
установленому порядку.

     2. Технічні засоби мовлення,  створені (придбані, побудовані)
за  рахунок  державних  капіталовкладень,  можуть  бути  надані  в
користування   приватним   телерадіоорганізаціям    на    підставі
відповідних   ліцензій   на   мовлення  у  порядку,  передбаченому
законодавством України.

     3. Технічні  засоби  мовлення   можуть   бути   у   власності
телерадіоорганізацій  і  використовуватися для здійснення власного
мовлення.

                         Р о з д і л  III

     РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ,
      ЛІЦЕНЗУВАННЯ МОВЛЕННЯ ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ
                ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ
                   ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

     Стаття 21. План розвитку національного
                телерадіоінформаційного простору

     1. План    розвитку   національного   телерадіоінформаційного
простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим  документом,
який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням
відповідно до вимог  цього  Закону.  На  підставі  Плану  розвитку
Національна  рада  приймає  рішення  щодо  створення  та  розвитку
каналів мовлення,  мереж мовлення та телемереж,  які  передбачають
використання  радіочастотного ресурсу України,  визначає конкурсні
умови та оголошує конкурси  на  отримання  ліцензій  на  мовлення,
визначає   умови   ліцензій   на  мовлення,  яке  ліцензується  за
реєстраційним принципом.

     2. План розвитку складається з двох частин:

     а) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для
телебачення і радіомовлення;

     б) основних    вимог    щодо    змістовного   наповнення   та
співвідношення  форматів  мовлення  у  кожному  з   територіальних
сегментів телерадіоінформаційного простору.

     3. План  розвитку  та  будь-які зміни до нього затверджуються
рішенням Національної ради в порядку,  визначеному Законом України
"Про   Національну   раду   України   з   питань   телебачення   і
радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

     4. План розвитку переглядається не рідше одного разу  на  рік
за результатами звіту Національної ради.

     5. Порядок   розробки   Плану   розвитку  та  змін  до  нього
визначається Національною радою.

     6. План розвитку та зміни до  нього  офіційно  оприлюднюються
Національною  радою  протягом  місяця з дня прийняття відповідного
рішення.

     Стаття 22. Створення і розвиток каналів мовлення, мереж
                мовлення та телемереж

     1. Канали   мовлення,  мережі  мовлення  та  телемережі,  які
передбачають   використання   радіочастотного   ресурсу   України,
створюються    та/або   територіально   змінюються   за   рішенням
Національної ради відповідно до Плану використання радіочастотного
ресурсу України та Плану розвитку.

     2. На підставі рішення про створення каналу мовлення,  мережі
мовлення   або   багатоканальної   телемережі,   яка    передбачає
використання  радіочастотного  ресурсу  України,  Національна рада
звертається до органів радіочастотного планування з  поданням  про
розробку     висновків     щодо     електромагнітної    сумісності
радіоелектронних засобів мовлення в порядку,  визначеному  Законом
України "Про  радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ),  і після
надання цих висновків оголошує відповідний конкурс  (конкурси)  на
отримання ліцензії (ліцензій) на мовлення.

     3. Технічну  розробку  каналу  мовлення  або  мережі мовлення
здійснює телерадіоорганізація,  яка отримала ліцензію на мовлення,
або  визначені  нею  суб'єкти  господарювання  відповідно до вимог
законодавства про телекомунікації  та  про  радіочастотний  ресурс
України.

     4. Порядок   технічної   розробки  багатоканальних  телемереж
забезпечується оператором багатоканальних телемереж відповідно  до
вимог законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс.

     5. Національна   рада  сприяє  максимальному  територіальному
охопленню каналами,  мережами мовлення та  телемережами  кожної  з
територіальних  категорій.  Розширення каналів,  мереж мовлення та
телемереж у межах,  визначених ліцензією на мовлення  Національної
ради,  здійснюється на підставі заяви ліцензіата на позаконкурсних
засадах відповідно до Плану розвитку.

     6. Зміна територіальної категорії  каналу,  мережі  мовлення,
телемережі  потребує  повторного  ліцензування  мовлення  на цьому
каналі,  на цій мережі або на відповідних каналах  багатоканальної
телемережі відповідно до вимог цього Закону.

     7. Перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється
відповідно до Плану розвитку.

     8. Національна рада сприяє запровадженню  цифрового  мовлення
та  відповідному  технологічному  переоснащенню  діючих каналів та
мереж мовлення.  Зміни умов ліцензії на мовлення при переході  від
аналогового  до  цифрового  мовлення  в частині змін технологічних
параметрів,  виду мовлення (переходу до багатоканального мовлення)
та  змін  програмної концепції мовлення здійснюються за визначеною
цим Законом процедурою переоформлення ліцензії на мовлення.

     9. У разі якщо ліцензіат  протягом  двох  місяців  з  моменту
готовності каналу або мережі до впровадження цифрового мовлення не
подав до Національної ради  відповідну  заяву  про  переоформлення
ліцензії,  Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії
на  багатоканальне  мовлення.  При  цьому  за  чинним  ліцензіатом
залишається  право  мовлення  на  одному  з каналів нової цифрової
багатоканальної телемережі.

     10. Порядок користування радіочастотним ресурсом  для  потреб
телерадіомовлення,   забезпечення   електромагнітної   сумісності,
розміщення  і  експлуатації  радіоелектронних   засобів   мовлення
визначається Законом  України  "Про радіочастотний ресурс України"
( 1770-14 ).

     11. Кошти  на  розробку   висновків   щодо   електромагнітної
сумісності   радіоелектронних  засобів  мовлення,  необхідних  для
передбаченого  Планом  розвитку  створення  та  розвитку   каналів
мовлення,    мереж    мовлення   та   багатоканальних   телемереж,
передбачаються в  Державному  бюджеті  України  окремим  рядком  у
видатках Національної ради.

     12. Кількість  каналів,  мереж  мовлення  та  телемереж,  які
передбачають  використання  радіочастотного  ресурсу  України   по
кожній  територіальній  категорії,  враховуючи  також  мовлення  з
використанням  цифрових  технологій,   визначається   Національною
радою.

     13. Розробка  висновків  щодо можливості та умов користування
радіочастотним     ресурсом     України     телерадіоорганізаціями
здійснюється    визначеними   законом   органами   радіочастотного
планування лише за замовленням Національної ради.

     Стаття 23. Ліцензування мовлення

     1. Ліцензування мовлення здійснюється  виключно  Національною
радою відповідно до порядку та вимог,  встановлених цим Законом та
Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення
і радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

     2. Ліцензування   мовлення   іноземних   телерадіоорганізацій
забороняється.

     3. Залежно   від   організаційно-технологічних   особливостей
розповсюдження  програм  Національна  рада  видає ліцензії на такі
види мовлення:

     супутникове;

     ефірне;

     кабельне;

     проводове;

     багатоканальне.

     4. Залежно від території розповсюдження програм  визначається
територіальна категорія мовлення та територіальна категорія каналу
мовлення або багатоканальної телемережі:

     загальнонаціональне мовлення - мовлення не менше ніж  на  дві
третини населення кожної з областей України;

     регіональне мовлення - мовлення на регіон (область,  декілька
суміжних областей), але менше ніж на половину областей України;

     місцеве мовлення  -  мовлення  на  один  чи  кілька  суміжних
населених  пунктів,  яке  охоплює  не  більше  половини  території
області;

     закордонне мовлення  -  мовлення  на  територію  поза  межами
державного кордону України.

     5. Цифрове  мовлення  з використанням радіочастотного ресурсу
України ліцензується як багатоканальне мовлення.

     6. Видача ліцензій на  мовлення  здійснюється  на  конкурсних
засадах  (за  результатами  відкритих конкурсів) або без конкурсів
(за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом.

     7. На конкурсних засадах здійснюється видача ліцензій на:

     ефірне мовлення;

     багатоканальне мовлення   з   використанням   радіочастотного
ресурсу.

     8. Без конкурсів здійснюється видача ліцензій на:

     супутникове мовлення;

     кабельне мовлення;

     проводове мовлення;

     ефірне мовлення  на  каналі  мовлення багатоканальної ефірної
телемережі у випадку,  передбаченому частиною дев'ятою  статті  22
цього Закону.

     9. Ліцензія на мовлення,  видана Національною радою, є єдиним
і достатнім документом,  що надає ліцензіату право  відповідно  до
умов   ліцензії   здійснювати   мовлення,  користуватися  каналами
мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів
передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.
Стаття 24. Заява про видачу (продовження) ліцензії на
                мовлення

     1. Юридична особа (суб'єкт господарювання),  яка має на  меті
отримати (продовжити) ліцензію на мовлення,  подає до Національної
ради заяву  про  видачу  (продовження)  ліцензії  за  встановленою
формою.

     2. У заяві повинні міститися такі дані:

     а) відомості   про   засновника   (засновників)  та  власника
(власників) телерадіоорганізації  (для  юридичних  осіб  -  назва,
юридична  адреса,  банківські  реквізити,  а  для  фізичних осіб -
прізвище,  ім'я,  по  батькові,  дата  народження,   громадянство,
адреса)  і  відомості  про  розподіл часток статутного фонду;  для
акціонерного товариства - повний список акціонерів,  які володіють
пакетами акцій більш як по 5 відсотків;

     б) відомості   про  особовий  склад  керівних  та  наглядових
органів телерадіоорганізації:  керівник  організації,  склад  ради
директорів,  склад  наглядової  ради  тощо  (для  кожної  з осіб -
прізвище,  ім'я,  по  батькові,  дата  народження,   громадянство,
адреса);

     в) назва   організації,   її   юридична   адреса,  банківські
реквізити, контактні  телефони  та  інші  вихідні  дані  (логотип,
позивні, емблема тощо);

     г) вид мовлення відповідно до вимог статті 23 цього Закону;

     ґ) передбачувана  територія розповсюдження програм відповідно
до вимог статті 23 цього Закону;

     д) порядок  розгляду  заяви  -  за  конкурсом  на   отримання
ліцензії  або на позаконкурсних засадах відповідно до вимог статей
22 і 25 цього Закону та рішення Національної ради;

     е) характеристики   каналу   мовлення,    мережі    мовлення,
багатоканальної телемережі:

     для наземного   ефірного  та  мережного  мовлення  -  частота
(частоти), місцезнаходження     та      потужність      передавача
(передавачів), територія впевненого прийому сигналу;

     для супутникового   мовлення   -   відомості   про  параметри
супутникового каналу мовлення та територію охоплення;

     для мовлення     в     багатоканальних     телемережах     та
багатоканального мовлення - оператор телекомунікацій,  що здійснює
обслуговування   і   експлуатацію   телемережі,   місцезнаходження
головної  станції  багатоканальної  мережі,  максимальна кількість
каналів (ресурс) багатоканальної  мережі,  територія  розташування
(прийому) багатоканальної мережі;

     є) періодичність, час, обсяги та сітка мовлення;

     ж) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;

     з) кількість   домогосподарств  на  передбачуваній  території
розповсюдження програм.

     3. Телерадіоорганізація до  заяви  про  видачу  (продовження)
ліцензії додає:

     копії затверджених   у   встановленому   порядку   установчих
та статутних   документів   телерадіоорганізації    як    суб'єкта
господарювання;

     копію свідоцтва   про   реєстрацію   телерадіоорганізації  як
суб'єкта інформаційної діяльності (в разі наявності);

     орієнтовний штатний розклад телерадіоорганізації;

     програмну концепцію мовлення відповідно до  вимог  статті  28
цього Закону.

     4. У  разі  наявності  розгалуженої мережі мовлення,  значної
кількості передавачів,  інших вихідних даних  телерадіоорганізація
вносить їх на окремих бланках як додаток до заяви.

     5. Для   забезпечення  дотримання  визначених  законодавством
антимонопольних обмежень та  обмежень  стосовно  частки  іноземних
власників у статутному фонді телерадіоорганізації Національна рада
має право:

     додатково запитати  і   отримати   від   телерадіоорганізації
інформацію  щодо розподілу часток статутних фондів юридичних осіб,
які є її засновниками або власниками, зокрема акціонерами;

     запитати висновок органів Антимонопольного  комітету  України
щодо   монополізації   чи   суттєвого   обмеження   конкуренції  в
інформаційній сфері.

     6. Вимагання  інших  документів  для   видачі   (продовження)
ліцензії не допускається.

     7. Якщо   видача   ліцензії   здійснюється  за  реєстраційним
принципом у порядку позаконкурсного  розгляду,  заява  про  видачу
ліцензії  на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається
у місячний строк з дня  її  надходження  до  Національної  ради  з
обов'язковим повідомленням про це рішення заявника.

     8. При  проведенні  конкурсу  на видачу ліцензії розгляд заяв
про видачу ліцензії здійснюється відповідно до статей 25, 26 цього
Закону.

     9. Розгляд   заяв   про   продовження  ліцензії  здійснюється
відповідно до статті 33 цього Закону.

     10. Національна  рада  може   залишити   заяву   про   видачу
(продовження)  ліцензії без розгляду відповідно до вимог статті 29
цього Закону.

     11. За результатами розгляду заяви Національна  рада  приймає
рішення про видачу (продовження) ліцензії або про відмову у видачі
(продовженні) ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

     Стаття 25. Конкурс на отримання ліцензії на мовлення

     1. За результатами відкритих  конкурсів  здійснюється  видача
ліцензій  на  мовлення,  пов'язане з використанням радіочастотного
ресурсу,  а також  мовлення  на  вільних  каналах  багатоканальних
мереж.

     2. Конкурс на отримання ліцензії ініціюється,  оголошується і
проводиться Національною радою.  Національна рада може  ініціювати
проведення  конкурсу  за  власною  ініціативою  або за відповідним
зверненням телерадіоорганізації.

     3. Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за
наявності вільних каналів мовлення,  мереж мовлення, вільного часу
на каналах (мережах) мовлення, а також у випадках, якщо:

     а) отримано висновки про  можливість  та  умови  використання
радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення, на яких ще не
відбувалося мовлення, та відповідні висновки щодо електромагнітної
сумісності радіоелектронних засобів мовлення;

     б) попередній  ліцензіат за 180 днів до закінчення строку дії
ліцензії не подав заяву до Національної ради на її продовження або
Національна рада відмовила цьому ліцензіату у продовженні ліцензії
в порядку, визначеному цим Законом;

     в) ліцензія  попереднього  ліцензіата  анульована  згідно   з
вимогами цього Закону;

     г) ліцензія   переможця   попереднього   конкурсу  не  набула
чинності  у  зв'язку  з  несплатою   ним   у   визначений   термін
ліцензійного збору відповідно до вимог цього Закону.

     4. Конкурс   на   отримання  ліцензії  оголошується  рішенням
Національної   ради.   Повідомлення   про   проведення    конкурсу
публікується   в   засобах   масової   інформації,   перелік  яких
визначається Національною радою,  не пізніше ніж  за  60  днів  до
закінчення терміну подачі заяв на видачу ліцензії.

     5. У повідомленні вказуються:

     а) граничний термін подачі заяв на видачу ліцензії, включаючи
повторну  подачу  після  усунення  причин  залишення   заяви   без
розгляду відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

     б) граничні  терміни  підбиття  підсумків  конкурсу,  які  не
повинні перевищувати 60 днів  після  завершення  прийому  заяв  на
видачу ліцензії;

     в) стислі  відомості про канал мовлення,  мережу мовлення або
канал (канали) багатоканальної телемережі,  з  використанням  яких
здійснюється мовлення;

     г) конкурсні умови та граничні терміни їх виконання;

     ґ) особливості  мовлення на каналі,  в мережі мовлення або на
каналі (каналах) багатоканальної телемережі;

     д) максимальний розмір ліцензійного збору;

     е) конкурсна гарантія;

     є) граничний обсяг мовлення;

     ж) адреса, за якою мають подаватися заяви на видачу ліцензії.

     6. До участі в  конкурсі  допускаються  юридичні  особи,  які
подали  до Національної ради заяву про видачу ліцензії на мовлення
та інші документи відповідно до вимог статті 24 цього Закону.

3. Національна   рада   приймає   вмотивоване   рішення   про
анулювання ліцензії на мовлення протягом 15 робочих  днів  з  дати
надходження  документів  щодо  наявності  зазначених  підстав  для
анулювання. Рішення Національної ради про анулювання ліцензії може
бути оскаржено у судовому порядку.

     4. Національна   рада   письмово  повідомляє  про  анулювання
ліцензії ліцензіата та відповідних  операторів  телекомунікацій  у
триденний  термін  з дня прийняття рішення про анулювання ліцензії
на мовлення,  якщо це рішення не оскаржено у судовому  порядку.  У
разі оскарження рішення Національної ради до суду Національна рада
письмово  повідомляє  про  анулювання   ліцензії   ліцензіата   та
відповідних  операторів  телекомунікацій  у триденний термін з дня
набрання рішенням суду про анулювання ліцензії законної сили.

     5. Національна рада може звертатися до  суду  про  анулювання
ліцензії на мовлення на підставі:

     а) факту    передачі    ліцензії    іншій    юридичній    або
фізичній особі-неліцензіату  з  метою проведення нею інформаційної
діяльності;

     б) факту   несвоєчасного  подання  заяви  про  переоформлення
ліцензії у зв'язку  з  організаційними  змінами  статусу  та  умов
діяльності ліцензіата;

     в) факту   невиконання  розпоряджень  про  усунення  порушень
законодавства та ліцензійних вимог;

     г) факту  відмови  ліцензіата   у   проведенні   працівниками
Національної  ради  перевірки  його діяльності відповідно до вимог
законодавства України;

     ґ) факту невідповідності  ліцензіата  визначеним  статтею  12
цього   Закону   вимогам   щодо  заснування  телерадіоорганізацій,
обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб  в
акціонерному або статутному фонді телерадіоорганізації, а також до
установчих і статутних документів телерадіоорганізації.

     6. Виконання рішення суду про анулювання ліцензії на мовлення
здійснюється    у   загальному   порядку   відповідно   до   вимог
законодавства.

     Стаття 38. Державна реєстрація та ведення Державного реєстру
                телерадіоорганізацій України

     1. Суб'єкти   господарювання,   які   отримали   ліцензію  на
мовлення,   підлягають   державній    реєстрації    як    суб'єкти
інформаційної діяльності.

     2. Телерадіоорганізації,  які  не мають ліцензій на мовлення,
можуть зареєструватися як  суб'єкти  інформаційної  діяльності  за
власним бажанням.

     3. Студії-виробники,  які  не  мають  ліцензій  на  мовлення,
можуть зареєструватися як  суб'єкти  інформаційної  діяльності  за
власним бажанням.

     4. Державна  реєстрація суб'єктів господарювання як суб'єктів
інформаційної діяльності здійснюється Національною радою.

     5. Державна реєстрація суб'єктів господарювання, які отримали
ліцензії  на  мовлення,  здійснюється  шляхом внесення відповідних
даних  до  Державного  реєстру  телерадіоорганізацій   України   у
триденний строк з дня видачі ліцензії на мовлення.

     6. Державна реєстрація студії-виробника, який не має ліцензії
на   мовлення,   здійснюється   на   підставі   заяви    керівника
студії-виробника  шляхом  внесення відповідних даних до Державного
реєстру  телерадіоорганізацій  України  та  видачі  свідоцтва  про
державну реєстрацію.

     7. Форма  заяви  визначається  Національною  радою.  У  заяві
вказуються такі реєстраційні відомості:

     а) назва телерадіоорганізації;

     б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

     в) програмні цілі або тематична спрямованість;

     г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації;

     ґ) контактні телефони, електронна адреса.

     8. До заяви про державну реєстрацію додаються належним  чином
засвідчені копії  свідоцтва  про  державну  реєстрацію   юридичної
особи,  статуту,  довідки  місцевого  органу  Державного  комітету
статистики України про включення телерадіоорганізації  до  Єдиного
державного реєстру підприємств і організацій України.

     9. Національна рада  може  відмовити  в  розгляді  заяви  про
внесення до Державного реєстру телерадіоорганізацій України,  якщо
заява не  відповідає  вимогам  цього  Закону.  У  разі  відмови  в
розгляді заяви Національна рада у триденний термін після отримання
заяви повідомляє про це заявника з обов'язковим зазначенням причин
відмови.

     10. Протягом   трьох   робочих  днів  після  отримання  заяви
Національна  рада  вносить  телерадіоорганізацію   до   Державного
реєстру  телерадіоорганізацій  України  і  не  пізніше  ніж  через
тиждень після внесення до цього реєстру видає телерадіоорганізації
свідоцтво   про   державну  реєстрацію  встановленого  зразка.  За
оформлення свідоцтва про державну реєстрацію справляється плата  в
розмірі  п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  яка
зараховується на поточний рахунок Національної ради.

     11. Державний  реєстр   телерадіоорганізацій   України   веде
Національна  рада.  До  зазначеного  реєстру  вносяться  дані  про
телерадіоорганізації,  які  отримали  ліцензії  на  мовлення   або
зареєструвалися  як  суб'єкти  інформаційної діяльності в порядку,
визначеному цим Законом.

     12. Стосовно  телерадіоорганізацій,  які  отримали   ліцензію
(ліцензії) на мовлення, до Державного реєстру телерадіоорганізацій
України вносяться такі відомості:

     а) назва телерадіоорганізації;

     б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

     в) програмні цілі або тематична спрямованість;

     г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації;

     ґ) контактні телефони, електронна адреса;

     д) про   власників   і    засновників    телерадіоорганізації
відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

     е) про   особовий   склад   керівних  та  наглядових  органів
телерадіоорганізації відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

     є) дата і номер рішення про видачу ліцензії на мовлення;

     ж) серія та номер ліцензії;

     з) строк дії ліцензії;

     и) вид (види) мовлення, обсяги мовлення і час мовлення;

     і) територіальні           характеристики            мовлення
(загальнонаціональне,   регіональне   або  місцеве  з  визначенням
відповідних областей, районів і населених пунктів);

     ї) про переоформлення ліцензії,  внесення змін  до  ліцензії,
видачу її копії або дубліката;

     й) про продовження ліцензії;

     к) про  накладання  на  телерадіоорганізацію штрафних санкцій
відповідно до вимог цього Закону;

     л) дата і номер рішення про визнання  ліцензії  недійсною  та
про її анулювання.

     13. Відомості,  зазначені  у частині дванадцятій цієї статті,
вносяться  до  Державного  реєстру  телерадіоорганізацій   України
протягом  трьох  робочих днів після видачі (продовження,  внесення
змін, видачі дубліката, анулювання) ліцензії на мовлення.

     14. Доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України
є вільним. Порядок користування зазначеним реєстром і розмір плати
за  надання  письмової  інформації  щодо   даних   цього   реєстру
встановлюються   Національною  радою.  Національна  рада  розміщує
відомості  Державного  реєстру  телерадіоорганізацій  України   на
веб-сайті  та  двічі  на  рік  публікує  їх  в офіційному бюлетені
Національної ради.

                          Р о з д і л  IV

    ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ В БАГАТОКАНАЛЬНИХ ТЕЛЕМЕРЕЖАХ.
            СИСТЕМИ КОЛЕКТИВНОГО ПРИЙОМУ. РЕТРАНСЛЯЦІЯ

     Стаття 39. Мовлення в багатоканальних телемережах

     1. Багатоканальні  телемережі  як  телекомунікаційні   мережі
створюються, реєструються, обслуговуються і захищаються відповідно
до вимог Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ).

     2. Для   розповсюдження   телерадіопрограм   та   передач   у
багатоканальній   телемережі   суб'єкти   господарювання   повинні
отримати відповідну ліцензію Національної ради.

     3. Право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних
телемережах мають виключно:

     а) телерадіоорганізації,  що  отримали ліцензії на мовлення з
використанням ресурсу  багатоканальної  телемережі  відповідно  до
вимог статті 23 цього Закону;

     б) суб'єкти  господарювання,  яким  Національна  рада  видала
ліцензію провайдера програмної послуги.

     4. Телерадіоорганізації здійснюють мовлення  з  використанням
ресурсу  багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на
мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

     5. Провайдери     програмної      послуги      використовують
багатоканальну   телемережу   на   підставі   ліцензії  провайдера
програмної   послуги   та   відповідної   угоди    з    оператором
багатоканальної телемережі.

     6. Оператор  багатоканальної  телемережі  може  сам  надавати
програмну  послугу  за   умови   отримання   ліцензії   провайдера
програмної послуги.

     7. Надання   програмної   послуги  абоненту  здійснюється  на
підставі угоди між абонентом і ліцензіатом,  укладеної  відповідно
до чинного законодавства. Угода обов'язково визначає:

     тип наданого  пакета  програм (пакет універсальної програмної
послуги,   стандартний   пакет   або   індивідуальний   пакет   на
замовлення);

     перелік телерадіопрограм    та    передач,    які   провайдер
зобов'язується надавати абоненту;

     абонентну плату за  пакет  і/або  плату  за  надання  окремих
телерадіопрограм та передач.

     8. До  закінчення строку дії угоди провайдер не має права без
офіційно  оформленого  погодження  абонента   вносити   зміни   до
характеристик програмної послуги, зазначених у частині сьомій цієї
статті.

     9. Провайдер   зобов'язаний   забезпечити   усім    абонентам
можливість  отримання  програм універсальної програмної послуги та
включити такі програми до всіх пакетів програм.

     Для розповсюдження програм універсальної  програмної  послуги
провайдер   не   зобов'язаний  укладати  договори  з  відповідними
телерадіоорганізаціями.

     10. Провайдер  програмної  послуги  може   розпочинати   свою
діяльність   з   моменту   отримання   ліцензії   і  затвердженого
Національною   радою   складу   пакета   (пакетів)   універсальної
програмної послуги.

     11. Провайдер   програмної  послуги  самостійно,  виходячи  з
ринкового попиту,  встановлює розмір  абонентної  плати  за  різні
пакети   програм   та   інші   інформаційні   послуги.  Державному
регулюванню  підлягає  виключно   розмір   абонентної   плати   за
користування універсальною програмною послугою.

     12. У   разі   порушення   провайдером   вимог  законодавства
Національна  рада  застосовує  до  нього  визначені  цим   Законом
санкції.

     Стаття 40. Ліцензування провайдерів програмної послуги

     1. Для    організації    діяльності   (мовлення)   кабельного
телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер  або
оператор  телекомунікацій  чи  оператор  кабельних  мереж) повинен
отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.

     2. Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного  телебачення
і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом.  Ліцензія
видається без конкурсу на підставі заяви на термін 10 років.

     3. Заява про видачу ліцензії  провайдера  програмної  послуги
подається  відповідно  до  вимог статті 24 цього Закону.  До заяви
додаються:

     а) загальна   концепція   пакетування   (перелік)    програм,
придбаних для ретрансляції;

     б) документи,   які   підтверджують  придбання  та  право  на
розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

     4. Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для
ретрансляції  (пропозиції  абонентам)  є  обов'язковим додатком до
ліцензії  на  діяльність  (мовлення)  кабельного   телебачення   і
радіомовлення.  Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації.  Для
перереєстрації  ліцензіат  повинен  подати  до  Національної  ради
інформацію   про   виконання  концепції  добору  програм  протягом
попереднього року.
5. Заява про видачу ліцензії  провайдера  програмної  послуги
розглядається  і  рішення щодо неї приймається у місячний термін з
дня її надходження до Національної ради.

     6. За результатами розгляду заяви  Національна  рада  приймає
рішення:

     а) про видачу ліцензії провайдера програмної послуги;

     б) про  затвердження  пакета  (пакетів) програм універсальної
програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах)  та/або
на  території  (територіях),  де передбачається надання програмної
послуги.

     7. Ліцензію   провайдера   програмної   послуги   може   бути
анульовано  в  судовому  порядку  за  поданням Національної ради у
зв'язку з  систематичними  порушеннями  ним  вимог  цього  Закону,
законодавства України про захист суспільної моралі,  законодавства
України про авторські та суміжні права.

     8. Права,  які надає ліцензія провайдера програмної  послуги,
не можуть бути передані іншій особі (юридичній чи фізичній).

     Стаття 41. Системи колективного прийому

     1. Системи  колективного  прийому  теле-  та/чи  радіопрограм
створюються з  метою  отримання  споживачами  можливості  якісного
приймання  за допомогою побутових приймальних засобів телевізійних
та/чи  радіопрограм,  які  розповсюджуються  в  зоні  дії  системи
колективного прийому.

     2. Системи   колективного   прийому   не   кваліфікуються  як
багатоканальні телемережі.  Діяльність їх операторів  не  підлягає
ліцензуванню Національною радою. Розповсюдження програм споживачам
за допомогою системи колективного прийому не  потребує  реєстрації
суб'єкта інформаційної діяльності.

     3. У   складі  багатоканальної  мережі  система  колективного
прийому може бути лише за договірно закріпленою  згодою  власників
будинку   на   це   та  на  схвалений  мешканцями  (потенціальними
абонентами) пакет додаткових послуг багатоканальної телемережі.

     Стаття 42. Ретрансляція телерадіопрограм та передач

     1. Ретрансляція  телерадіопрограм  та  передач,  зміст   яких
відповідає   вимогам   Європейської  конвенції  про  транскордонне
телебачення (  994_444  ),  на  території  України не обмежується.
Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

     2. Суб'єкт  господарювання,  який  перебуває  під юрисдикцією
України,  має на меті здійснювати ретрансляцію  і  отримав  на  це
дозвіл   від  правовласника  (виробника),  який  не  підпадає  під
юрисдикцію країни,  що входить до Європейського Союзу, або країни,
яка   ратифікувала   Європейську   конвенцію   про   транскордонне
телебачення ( 994_444 ), зобов'язаний адаптувати зміст призначених
для ретрансляції програм до вимог законодавства України.

     3. Право    на    ретрансляцію   теле-   та/чи   радіопрограм
визначається  ліцензією  на  мовлення  або  ліцензією   провайдера
програмної послуги.

     4. Максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за
жанрами)  передбачених  до   ретрансляції   програм   та   передач
визначаються  програмною  концепцією  мовлення  згідно  з вимогами
цього Закону.

     5. Провайдери  програмної  послуги  здійснюють   ретрансляцію
телерадіопрограм   та   передач   у   багатоканальних  телемережах
відповідно  до   переліку   телерадіопрограм   та   передач,   які
передбачено надавати у складі програмної послуги.

                          Р о з д і л  V

                  ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ

     Стаття 43. Початок мовлення

     1. Організація-ліцензіат   має   право   розпочати   мовлення
протягом року з  дня  набрання  ліцензією  чинності.  Про  початок
мовлення   вона   зобов'язана  у  десятиденний  термін  повідомити
Національну раду.

     2. Власник технічних засобів мовлення або організація,  що їх
експлуатує,  не  має  права  надавати  технічні  засоби мовлення в
користування  телерадіоорганізаціям,  які  не  мають   відповідної
ліцензії або якщо відповідна ліцензія втратила чинність.

     3. Забороняється    розповсюджувати    телерадіопрограми   чи
передачі на територію, більшу від вказаної в ліцензії Національної
ради.

     4. На  одній  території забороняється розповсюдження наземним
ефірним способом однакових за змістом програм.

Стаття 72. Санкції за порушення законодавства про телебачення
                і радіомовлення

     1. Санкції  за  порушення  законодавства  про  телебачення  і
радіомовлення застосовуються за рішенням суду або,  у встановлених
цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.

     2. Національна      рада      застосовує      санкції      до
телерадіоорганізацій  у разі порушення ними вимог цього Закону або
ліцензійних умов.

     3. Національна  рада  застосовує   санкції   до   провайдерів
програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону.

     4. У   разі   порушення   законодавства   про  телебачення  і
радіомовлення іншими юридичними або фізичними особами  Національна
рада  звертається до суду або до інших органів державної влади для
усунення цих порушень у визначеному законодавством порядку.

     5. Національна рада приймає рішення про застосування  санкцій
на  підставі  наданих документальних свідчень,  актів перевірки чи
подання визначених цим Законом органів державної влади.

     6. Національна      рада      може      застосовувати      до
телерадіоорганізацій   та   провайдерів  програмної  послуги  такі
санкції:

     оголошення попередження;

     стягнення штрафу;

     подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

     7. Рішення про оголошення  попередження  приймається  у  разі
першого     порушення     законодавства     чи    умов    ліцензії
телерадіоорганізацією   або   першого   порушення    законодавства
провайдером програмної послуги.

     8. Рішення про стягнення штрафу приймається:

     якщо після  винесення  попередження  відповідні  порушення не
були усунені;

     якщо телерадіоорганізація за час після  видачі  (продовження)
ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень;

     якщо провайдер  програмної  послуги  за  час після сплати ним
попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень.

     9. Штраф  не  може  накладатися,  якщо  з   часу   останнього
порушення законодавства минуло більше одного календарного року.

     10. Розміри  штрафів  встановлюються  Національною  радою  за
погодженням з Кабінетом  Міністрів  України  відповідно  до  вимог
законодавства.

     11. Рішення  про  стягнення  штрафу  може  бути  оскаржене  в
судовому порядку.

     12. Якщо порушення не  були  усунені  після  попередження  та
стягнення  штрафу,  Національна  рада  подає  до  суду  справу про
анулювання ліцензії на мовлення  телерадіоорганізації  або  справу
про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.

     Стаття 73. Розгляд Національною радою питань про порушення
                телерадіоорганізацією або провайдером програмної
                послуги законодавства України та умов ліцензії

     1. Питання  про  порушення ліцензіатом законодавства або умов
ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради  в  порядку,
визначеному  цим  Законом та Законом України "Про Національну раду
України з питань телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

     2. Національна рада починає  розгляд  питання  про  порушення
ліцензіатом  законодавства  або  умов  ліцензії  на підставі актів
перевірки.

     3. До  початку  розгляду  представник  ліцензіата  має  право
ознайомитися   з   усіма  матеріалами  справи,  давати  пояснення,
подавати  докази,  заявляти  клопотання.  При   розгляді   питання
представник ліцензіата має право користуватися правовою допомогою.

     Стаття 74. Прийняття Національною радою рішення за
                результатами розгляду питання про порушення
                телерадіоорганізацією або провайдером програмної
                послуги законодавства України та умов ліцензії

     1. За результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом
законодавства  або  умов ліцензії Національна рада приймає рішення
про:

     а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом
санкцій;

     б) проведення додаткової перевірки;

     в) відсутність фактів порушення.

     2. Копія рішення протягом 10 днів вручається або надсилається
ліцензіату.

     Стаття 75. Виконання рішення про застосування санкції

     1. Рішення  Національної  ради   про   застосування   санкції
вручається або надсилається керівнику ліцензіата.

     2. У  рішенні  про застосування санкції Національна рада може
встановити термін усунення порушення.

     3. У разі застосування санкції  у  вигляді  штрафу  ліцензіат
зобов'язаний   сплатити   штраф  у  тридцятиденний  термін  з  дня
отримання  рішення  про   накладення   штрафу.   За   кожен   день
прострочення  сплати  нараховується пеня у розмірі одного відсотка
суми штрафу.  У разі відмови ліцензіатом від сплати  штрафу  штраф
стягується за рішенням суду.

     4. Суми штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

     5. Ліцензіат    зобов'язаний    надати    Національній   раді
документальне підтвердження факту сплати штрафу (копію  платіжного
доручення) протягом п'яти днів з моменту сплати.

                          Р о з д і л  X

                       ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. До   приведення  у  відповідність  із  цим  Законом  чинні
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону.

     3. Усі   ліцензії,  видані  Національною  радою  до  набрання
чинності цим Законом, діють до закінчення визначеного в них строку
дії.  При  продовженні строку дії ліцензії на мовлення Національна
рада приводить її у відповідність із вимогами цього Закону.  Зміна
територіальної  категорії  мовлення відбувається на підставі заяви
ліцензіата у  порядку,  визначеному  цим  Законом.  При  цьому  до
загальнонаціональних  мовників прирівнюються телерадіоорганізації,
які на день набрання чинності цим Законом вели мовлення в областях
(з  урахуванням  Автономної  Республіки Крим),  в яких проживає не
менше двох третин населення України.

     Телерадіоорганізації повинні   затвердити   свої   редакційні
статути  відповідно  до  вимог  цього  Закону  та  їх копії надати
Національній  раді  протягом  року  з  дня  набрання  цим  Законом
чинності.

     4. Внести зміни до таких законів України:

     1) у  Законі  України  "Про Національну раду України з питань
телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР  )  (Відомості  Верховної
Ради України, 2005 р., N 16, ст. 265):

     а) преамбулу викласти в такій редакції:

     "Цей Закон  визначає  правові  засади діяльності Національної
ради  України  з  питань  телебачення  і  радіомовлення  (далі   -
Національна    рада)   як   конституційного,   постійно   діючого,
колегіального,  наглядового та  регулюючого  державного  органу  в
галузі телерадіомовлення";

     б) частину другу статті 3 викласти в такій редакції:

     "2. Національна  рада  не  може  делегувати свої повноваження
третім  особам.  Член  Національної  ради   не   може   одноосібно
здійснювати функції, покладені на Національну раду";

     в) в  частині  третій  статті  4 слова "чотири роки" замінити
словами "п'ять років";

     г) у статті 5:

     частину першу доповнити реченням такого  змісту:  "Припинення
повноважень  члена  Національної  ради  відбувається відповідно до
постанови Верховної Ради України";

     останнє речення частини другої  викласти  в  такій  редакції:
"Суб'єктами  права подання кандидатур на посаду члена Національної
ради  є  депутатські  фракції  у  Верховній  Раді  України  та/або
всеукраїнські  об'єднання  громадян  у  галузі  діяльності засобів
масової інформації";

     ґ) у статті 7:

     абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

     "1. Членом Національної ради може бути призначений громадянин
України  з  числа  кваліфікованих  фахівців у галузі журналістики,
юриспруденції, телерадіомовлення, управління, представників науки,
культури,  мистецтва,  які мають вищу освіту,  стаж роботи у сфері
телерадіомовлення,  зокрема  наукової  або педагогічної,  не менше
п'яти років,  володіють  державною  мовою,  проживають  в  Україні
протягом останніх десяти років та на момент призначення не досягли
встановленого законом пенсійного віку";

     у частині   сьомій   слова   "на  надання  Державною  службою
зайнятості іншої рівноцінної посади" замінити словами "на зайняття
іншої   рівноцінної   посади  відповідно  до  вимог  законодавства
України";

     д) пункт 1 частини першої статті 8 викласти в такій редакції:

     "1) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням
або  прийняттям  відставки відповідно до вимог Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 );

     е) статтю 9 доповнити частиною сьомою такого змісту:

     "7. Голова  Національної  ради  є   розпорядником   бюджетних
асигнувань  на  утримання  і  забезпечення діяльності Національної
ради та,  на  підставі  рішень  Національної  ради,  позабюджетних
коштів,  інших коштів,  що надійшли на рахунок Національної ради з
джерел, не заборонених законодавством України";

     є) у статті 11:

     частину другу доповнити реченням такого змісту:  "Представник
Національної  ради  є  працівником  апарату  Національної  ради  і
виконує службові функції відповідно до  штатного  розпису  апарату
Національної ради";

     абзац другий частини сьомої викласти в такій редакції:

     "нагляд за дотриманням ліцензіатами умов ліцензії";

     ж) частину  шосту  статті  12  після  слів "прирівнюються до"
доповнити словом "відповідних";

     з) другий абзац статті 13 викласти в такій редакції:

     "нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами
програмної     послуги     вимог     законодавства     у    галузі
телерадіомовлення";

     и) статтю 14 після абзацу  другого  доповнити  новим  абзацом
такого змісту:

     "ліцензування провайдерів програмної послуги".

     У зв'язку  з  цим  абзаци  третій - шостий вважати відповідно
абзацами четвертим - сьомим;

     і) статтю 15 після абзацу  другого  доповнити  новим  абзацом
такого змісту:

     "розробка і   затвердження   Плану   розвитку   національного
телерадіоінформаційного простору".

     У  зв'язку   з   цим  абзаци  третій - одинадцятий    вважати
відповідно абзацами четвертим - дванадцятим;

     ї) у статті 16:

     у частині третій:

     після абзацу  першого доповнити трьома новими абзацами такого
змісту:

     "визначені Планом           розвитку            національного
телерадіоінформаційного простору завдання  на  звітний  період  та
підсумки їх виконання;

     інформація про внесені  за  звітний  період  зміни  до  Плану
розвитку національного телерадіоінформаційного простору;

     визначені Планом            розвитку            національного
телерадіоінформаційного простору  завдання  на  наступний  звітний
період".

     У зв'язку  з  цим  абзаци  другий - сьомий вважати відповідно
абзацами п'ятим - десятим;

     абзац дев'ятий викласти в такій редакції:

     "інформація про дотримання вимог  законодавства  щодо  участі
іноземного  капіталу  в  статутних  фондах телерадіоорганізацій та
вимог до установчих і статутних документів телерадіоорганізацій";

     частину п'яту викласти в такій редакції:

     "5. За результатами розгляду звіту Національної ради Верховна
Рада  України  може  висловити  недовіру  Національній раді.  Якщо
недовіру висловив і Президент України,  це має наслідком відставку
всього складу Національної ради";

     й) статтю 19 викласти в такій редакції:

     "Стаття 19. Державна реєстрація телерадіоорганізацій та
                 провайдерів програмної послуги

     Національна рада      здійснює      державну       реєстрацію
телерадіоорганізацій  та  провайдерів  програмної  послуги  і веде
відповідні реєстри в порядку,  визначеному  Законом  України  "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 );

     к) статтю 21 викласти в такій редакції:

     "Стаття 21. Санкції за порушення законодавства про
                 телебачення і радіомовлення

     Національна рада    застосовує    санкції    до    порушників
законодавства  про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог
Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 );

     л) статтю 22 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

     "5. Національна  рада   має   право   виступати   засновником
(співзасновником) друкованих засобів масової інформації";

     м) у частині другій статті 24:

     після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

     "затверджуються План          розвитку          національного
телерадіоінформаційного простору та зміни до нього".

     У зв'язку  з  цим  абзаци  четвертий - чотирнадцятий  вважати
відповідно абзацами п'ятим - п'ятнадцятим;

     після абзацу дев'ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

     "приймаються рішення   про  видачу  та  продовження  ліцензій
провайдерів програмної послуги,  про затвердження та внесення змін
до відповідних пакетів програм універсальної програмної послуги".

     У зв'язку   з   цим   абзаци  десятий - п'ятнадцятий  вважати
відповідно абзацами одинадцятим - шістнадцятим;

     після абзацу  тринадцятого  доповнити  новим  абзацом  такого
змісту:

     "приймаються рішення   про   застосування   санкцій   та  про
звернення до суду із заявою про анулювання  ліцензії  на  мовлення
або  про  скасування  державної  реєстрації  провайдера програмної
послуги".

     У зв'язку  з цим абзаци чотирнадцятий - шістнадцятий  вважати
відповідно абзацами п'ятнадцятим - сімнадцятим;

     н) абзац  четвертий частини першої статті 25 викласти в такій
редакції:

     "розробку та   реалізацію   Плану   розвитку    національного
телерадіоінформаційного простору,  впровадження нових технологій і
проведення досліджень щодо  користування  радіочастотним  ресурсом
для цілей телерадіомовлення";

     2) частину    другу    статті    28   Закону   України   "Про
телекомунікації" ( 1280-15 ) (Відомості  Верховної  Ради  України,
2004 р., N 12, ст. 155) викласти в такій редакції:

     "2. Надання  телекомунікаційних послуг для потреб телебачення
і радіомовлення регулюється Законом  України  "Про  телебачення  і
радіомовлення" ( 3759-12 );

     3) у    Законі    України    "Про    радіочастотний    ресурс
України" ( 1770-14 ) (Відомості Верховної Ради України,  2004  р.,
N 48, ст. 526):

     а) абзац  дев'ятий  статті  1  після  слів  "діяльність якої"
доповнити словом "безпосередньо";

     б) пункт 7 частини третьої статті 16 після  слів  "підготовка
висновків" доповнити словами "на безпосереднє замовлення";

     в) частину четверту статті 19 викласти в такій редакції:

     "4. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального
та спеціального користування здійснюється на  платних  засадах  за
рахунок коштів Державного бюджету України";

     г) у статті 24:

     у пункті 2 слова "в частині телерадіомовлення" виключити;

     у пункті   3   слово   "телерадіомовлення"  замінити  словами
"каналів мовлення, мереж мовлення";

     ґ) пункт  2  частини  другої  статті  30   доповнити   словом
"телерадіоорганізаціями";

     д) частину   п'яту   статті  31  після  слів  "радіочастотним
ресурсом України"  доповнити  словами  "телерадіоорганізаціями  та
провайдерами програмної послуги";

     е) пункт  3  частини  сьомої  статті  42  після  слів  "копію
ліцензії  на  мовлення"  доповнити  словами  "або  копію  ліцензії
оператора   багатоканальної   телемережі",  а  слово  "телесистем"
замінити словом "телемереж";

     4) у  Законі   України   "Про   ліцензування   певних   видів
господарської діяльності"  (  1775-14  ) (Відомості Верховної Ради
України, 2000 р.,  N 36,  ст. 299; 2001 р., N 11, ст. 45; 2002 р.,
N 1,  ст. 1, N 20, ст. 134; 2004 р., N 12, ст. 155; 2005 р., N 42,
ст. 465):

     а) у частині другій  статті  2  слова  "ліцензування  каналів
мовлення"  замінити  словами  "ліцензування  діяльності  в  галузі
телебачення і радіомовлення";

     б) статтю 4 доповнити частиною третьою такого змісту:

     "Розробку та  реалізацію  державної   політики   ліцензування
телерадіомовлення  здійснює  Національна  рада  України  з  питань
телебачення і радіомовлення";

     5) статтю 19 Закону України "Про кінематографію" ( 9/98-ВР  )
(Відомості Верховної  Ради  України,  1998  р.,  N  22,  ст.  114;
2003 р.,  N 30,  ст.  248) після частини  першої  доповнити  новою
частиною такого змісту:

     "З метою  сприяння  розвитку  кінематографії України,  в тому
числі  шляхом  залучення  спонсорських  та   благодійних   коштів,
встановити,   що  до  складу  валових  витрат  платників  податків
незалежно від їх  організаційно-правових  форм  і  форм  власності
включаються  суми коштів або вартість майна,  що спрямовані такими
платниками   податків   як   допомога   на   виробництво    та/або
демонстрування   національного   фільму,   але  не  більше  десяти
відсотків  від  валового  доходу  такого  платника   податків   за
попередній звітний (податковий) рік".
У зв'язку  з  цим  частини  другу - восьму вважати відповідно
частинами третьою - дев'ятою;

     6) у Законі України "Про оподаткування прибутку  підприємств"
( 334/94-ВР  ) (Відомості Верховної Ради України,  1997 р.,  N 27,
ст. 181;  1998 р., N 10,  ст. 35; 1999 р., N 48, ст. 418; 2000 р.,
N 32,  ст.  254,  N 39,  ст. 333; 2001 р., N 32, ст. 169; 2002 р.,
N 2,  ст.  12,  N 29,  ст.  192;  2003 р.,  N 12, ст. 88, N 33-34,
ст. 267;  2004 р.,  N 35,  ст.  412,  N 52, ст. 563; 2005 р., N 5,
ст. 114, NN 17-19, ст. 267):

     а) пункт 5.2 статті 5 доповнити підпунктами 5.2.18 та  5.2.19
такого змісту:

     "5.2.18. Суми   коштів  або  вартість  майна,  спрямовані  як
фінансова   допомога   на   виробництво   та/або    демонстрування
національних фільмів.

     5.2.19. Суми   коштів   або  вартість  майна,  спрямовані  на
придбання, створення, виробництво аудіовізуальних творів";

     б) підпункт 8.1.3  пункту  8.1  статті  8  доповнити  абзацом
шостим такого змісту:

     "створення та/або придбання аудіовізуальних творів".

     5. Кабінету  Міністрів  України  протягом трьох місяців з дня
набрання   чинності    цим    Законом    забезпечити    приведення
міністерствами   та   іншими  органами  виконавчої  влади  України
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

     Національній раді   України   з    питань    телебачення    і
радіомовлення  протягом  трьох місяців з дня набрання чинності цим
Законом   привести   видані   нею   нормативно-правові   акти    у
відповідність із цим Законом.

Президент України                                       Л.КРАВЧУК

м. Київ, 21 грудня 1993 року
          N 3759-XII

ЗАКОН УКРАИНЫ
"О ГОСУДАРСТВЕННОЙ ТАЙНЕ"
(Ведомости Верховного Совета Украины (ВВР), 1994, № 16, ст. 93)
(В редакции Закона № 1079-XIV (1079-14) от 21.09.99, ВВР, 1999, № 49, ст. 428)
(C изменениями, внесенными в соответствии с Законами № 971-IV (971-15) от 19.06.2003, ВВР, 2003, № 45, ст.361, № 1519-IV (1519-15) от 19.02.2004, ВВР, 2004, № 23, ст.320)

Настоящий Закон регулирует общественные отношения, связанные с отнесением информации к государственной тайне, засекречиванием, рассекречиванием ее материальных носителей и охраной государственной тайны в целях защиты национальной безопасности Украины.

Раздел I ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 1. Определение терминов
В настоящем Законе термины употребляются в следующем значении:
государственная тайна (далее также — секретная информация) — вид секретной информации, охватывающий сведения в сфере обороны, экономики, науки и техники, внешних отношений, государственной безопасности и охраны правопорядка, разглашение которых может причинить ущерб национальной безопасности Украины и которые признаны в порядке, установленном настоящим Законом, государственной тайной и подлежат охране государством;
отнесение информации к государственной тайне — процедура принятия (государственным экспертом по вопросам тайн) решения об отнесении категории сведений или отдельных сведений к государственной тайне с установлением степени их секретности путем обоснования и определения возможного ущерба национальной безопасности Украины в случае разглашения этих сведений, включением этой информации в Свод сведений, составляющих государственную тайну, и с опубликованием этого Свода, изменений к нему;
гриф секретности — реквизит материального носителя секретной информации, удостоверяющий степень секретности данной информации;
государственный эксперт по вопросам тайн — должностное лицо, уполномоченное осуществлять в соответствии с требованиями настоящего Закона отнесение информации к государственной тайне в сфере обороны, экономики, науки и техники, внешних отношений, государственной безопасности и охраны правопорядка, изменение степени секретности этой информации и ее рассекречивание;
допуск к государственной тайне — оформление права гражданина на доступ к секретной информации;
доступ к государственной тайне — предоставление полномочным должностным лицом разрешения гражданину на ознакомление с конкретной секретной информацией и осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, или ознакомление с конкретной секретной информацией и осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, этим должностным лицом в соответствии с его служебными полномочиями;
засекречивание материальных носителей информации — введение в установленном законодательством порядке ограничений на распространение и доступ к конкретной секретной информации путем предоставления соответствующего грифа секретности документам, изделиям или иным материальным носителям этой информации;
Свод сведений, составляющих государственную тайну, — акт, в котором сведены перечни сведений, которые согласно решениям государственных экспертов по вопросам тайн составляют государственную тайну в определенных настоящим Законом сферах;
категория режима секретности — категория, которая характеризует важность и объемы сведений, составляющих государственную тайну, которые сосредоточены в органах государственной власти, органах местного самоуправления, на предприятиях, в учреждениях и организациях;
криптографическая защита секретной информации — вид защиты, который реализуется путем преобразования информации с использованием специальных данных (ключевых данных) с целью сокрытия (или восстановления) содержания информации, подтверждения ее подлинности, целостности, авторства и т.п.;
материальные носители секретной информации — материальные объекты, в том числе физические поля, в которых сведения, составляющие государственную тайну, отражены в виде текстов, знаков, символов, образов, сигналов, технических решений, процессов и т.п.;
охрана государственной тайны — комплекс организационно-правовых, инженерно-технических, криптографических и оперативно-розыскных мер, направленных на предупреждение разглашения секретной информации и потери ее материальных носителей;
режим секретности — установленный согласно требованиям настоящего Закона и иных изданных в соответствии с ним нормативно-правовых актов единый порядок обеспечения охраны государственной тайны;
рассекречивание материальных носителей секретной информации — снятие в установленном законодательством порядке ограничений на распространение и доступ к конкретной секретной информации путем отмены ранее предоставленного грифа секретности документам, изделиям или иным материальным носителям этой информации;
специальная экспертиза относительно наличия условий для осуществления деятельности, связанной с государственной тайной, — экспертиза, которая проводится с целью определения в органах государственной власти, органах местного самоуправления, на предприятиях, в учреждениях и организациях наличия условий, предусмотренных настоящим Законом, для осуществления деятельности, связанной с государственной тайной;
степень секретности ("особой важности", "совершенно секретно", "секретно") — категория, характеризующая важность секретной информации, степень ограничения доступа к ней и уровень ее охраны государством;
техническая защита секретной информации — вид защиты, направленный на обеспечение инженерно-техническими средствами конфиденциальности, целостности и невозможности блокирования информации.

Статья 2. Законодательство Украины о государственной тайне
Отношения в сфере охраны государственной тайны регулируются Конституцией Украины (254к/96-ВР), Законом Украины "Об информации" (2657-12), настоящим Законом, международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины и иными нормативно-правовыми актами.

Статья 3. Сфера действия Закона
Действие настоящего Закона распространяется на органы законодательной, исполнительной и судебной власти, органы прокуратуры Украины, другие органы государственной власти, Верховную Раду Автономной Республики Крым, Совет министров Автономной Республики Крым, органы местного самоуправления, предприятия, учреждения и организации всех форм собственности, объединения граждан (далее — органы государственной власти, органы местного самоуправления, предприятия, учреждения и организации), которые осуществляют деятельность, связанную с государственной тайной, граждан Украины, иностранцев и лиц без гражданства, которым в установленном порядке предоставлен доступ к государственной тайне.
Переданные Украине сведения, составляющие тайну иностранного государства либо международной организации, охраняются в порядке, предусмотренном настоящим Законом. В случае, если международным договором, согласие на обязательность которого дано Верховной Радой Украины, установлены иные, чем предусмотренные настоящим Законом, правила охраны тайны иностранного государства либо международной организации, то применяются правила международного договора Украины.

Статья 4. Государственная политика в отношении государственной тайны
Государственную политику в отношении государственной тайны как составляющую основ внутренней и внешней политики определяет Верховная Рада Украины.

Статья 5. Компетенция органов государственной власти, органов местного самоуправления и их должностных лиц в сфере охраны государственной тайны
Президент Украины, обеспечивая национальную безопасность, издает указы и распоряжения по вопросам охраны государственной тайны, отнесенным настоящим Законом и другими законами к его полномочиям.
Совет национальной безопасности и обороны Украины координирует и контролирует деятельность органов исполнительной власти в сфере охраны государственной тайны.
Кабинет Министров Украины направляет и координирует работу министерств, других органов исполнительной власти по обеспечению осуществления государственной политики в сфере охраны государственной тайны.
Центральные и местные органы исполнительной власти, Совет министров Автономной Республики Крым и органы местного самоуправления осуществляют государственную политику в сфере охраны государственной тайны в пределах своих полномочий, предусмотренных законом.
Специально уполномоченным органом государственной власти в сфере обеспечения охраны государственной тайны является Служба безопасности Украины.
Обеспечение охраны государственной тайны в соответствии с требованиями режима секретности в органах государственной власти, органах местного самоуправления, на предприятиях, в учреждениях и организациях, деятельность которых связана с государственной тайной, возлагается на руководителей указанных органов, предприятий, учреждений и организаций.

Статья 6. Осуществление права собственности на секретную информацию и ее материальные носители
Собственник секретной информации или ее материальных носителей осуществляет свое право собственности с учетом ограничений, установленных в интересах национальной безопасности Украины в соответствии с настоящим Законом.
Если ограничение права собственности на секретную информацию или ее материальные носители причиняют ущерб их собственнику, возмещение осуществляется за счет государства в порядке и размерах, определяемых в договоре между собственником такой информации или ее материальных носителей и органом государственной власти (органами), которому государственным экспертом по вопросам тайн предоставляется право принимать решение в отношении субъектов, которые будут иметь доступ к этой информации и ее материальным носителям. Указанным договором также определяются порядок и условия охраны государственной тайны, включая режим секретности при пользовании и распоряжении секретной информацией и ее материальными носителями, обусловливается согласие собственника этой информации и ее материальных носителей на осуществление права собственности с учетом ограничений, установленных в соответствии с настоящим Законом, взятие собственником на себя обязательства по сохранению государственной тайны и ознакомлению его с мерой ответственности за нарушение законодательства о государственной тайне.
Если собственник секретной информации или ее материальных носителей отказывается от заключения договора либо нарушает его, по решению суда эта информация или ее материальные носители могут быть изъяты в собственность государства при условии предварительного и полного возмещения собственнику их стоимости.

Статья 7. Финансирование расходов на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной
Финансирование расходов на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, в бюджетных учреждениях и организациях осуществляется за счет Государственного бюджета Украины, бюджета Автономной Республики Крым и местных бюджетов. Средства на указанные расходы предусматриваются в соответствующих бюджетах отдельной строкой. Указанные расходы других учреждений и организаций, а также предприятий относятся к валовым расходам производителя продукции, изготовление которой связано с государственной тайной.
Расходы на осуществление мер по отнесению информации к государственной тайне, засекречиванию, рассекречиванию и охране материальных носителей такой информации, ее криптографической и технической защите, другие расходы, связанные с государственной тайной, на негосударственных предприятиях, в учреждениях, организациях финансируются на основании договора с заказчиком работ, связанных с государственной тайной.
Предприятиям, учреждениям и организациям, осуществляющим деятельность, связанную с государственной тайной, могут предоставляться налоговые и другие льготы в порядке, установленном законом.

Раздел II ОТНЕСЕНИЕ ИНФОРМАЦИИ К ГОСУДАРСТВЕННОЙ ТАЙНЕ

Статья 8. Информация, которая может быть отнесена к государственной тайне
К государственной тайне в порядке, установленном настоящим Законом, относится информация:
1) в сфере обороны:
о содержании стратегических и оперативных планов и иных документов боевого управления, подготовке и проведении военных операций, стратегическом и мобилизационном развертывании войск, а также о других важнейших показателях, характеризующих организацию, численность, дислокацию, боевую и мобилизационную готовность, боевую и иную военную подготовку, вооружение и материально-техническое обеспечение Вооруженных Сил Украины и иных воинских формирований;
о направлениях развития отдельных видов вооружения, военной и специальной техники, их количестве, тактико-технических характеристиках, организации и технологии производства, научных, научно-исследовательских и опытно-конструкторских работах, связанных с разработкой новых образцов вооружения, военной и специальной техники или их модернизацией, а также о других работах, планируемых или осуществляемых в интересах обороны страны;
о силах и средствах Гражданской обороны Украины, возможностях населенных пунктов, регионов и отдельных объектов для защиты, эвакуации и рассредоточения населения, обеспечения его жизнедеятельности и производственной деятельности объектов народного хозяйства в военное время или в условиях чрезвычайных ситуаций;
о геодезических, гравиметрических, картографических и гидрометеорологических данных и характеристиках, имеющих значение для обороны страны;
2) в сфере экономики, науки и техники:
о мобилизационных планах и мобилизационных мощностях хозяйства Украины, запасах и объемах поставок стратегических видов сырья и материалов, а также сводные данные о номенклатуре и уровнях накоплений, об общих объемах поставок, отпуска, закладки, освежения, размещении и фактических запасах государственного резерва;
об использовании транспорта, связи, мощностей других отраслей и объектов инфраструктуры государства в интересах обеспечения его безопасности;
о планах, содержании, объеме, финансировании и выполнении государственного заказа для обеспечения нужд обороны и безопасности;
о планах, объемах и других важнейших характеристиках добычи, производства и реализации отдельных стратегических видов сырья и продукции;
о государственных запасах драгоценных металлов монетарной группы, драгоценных камней, валюты и иных ценностей, операциях, связанных с изготовлением денежных знаков и ценных бумаг, их хранением, охраной и защитой от подделки, обращением, обменом или изъятием из обращения, а также об иных особых мерах финансовой деятельности государства;
о научных, научно-исследовательских, опытно-конструкторских и проектных работах, на базе которых могут быть созданы прогрессивные технологии, новые виды производства, продукции и технологических процессов, имеющих важное оборонное либо экономическое значение или существенно влияющих на внешнеэкономическую деятельность и национальную безопасность Украины;
3) в сфере внешних отношений:
о директивах, планах, указаниях делегациям и должностным лицам по вопросам внешнеполитической и внешнеэкономической деятельности Украины, направленных на обеспечение ее национальных интересов и безопасности;
о военном, научно-техническом и ином сотрудничестве Украины с иностранными государствами, если разглашение сведений об этом будет причинять ущерб национальной безопасности Украины;
об экспорте и импорте вооружения, военной и специальной техники, отдельных стратегических видов сырья и продукции;
4) в сфере государственной безопасности и охраны правопорядка:
о личном составе органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность;
о средствах, содержании, планах, организации, финансировании и материально-техническом обеспечении, формах, методах и результатах оперативно-розыскной деятельности;
о лицах, сотрудничающих или ранее сотрудничавших на конфиденциальной основе с органами, осуществляющими такую деятельность;
о составе и конкретных лицах, которые являются негласными штатными работниками органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность;
об организации и порядке осуществления охраны административных зданий и других государственных объектов, должностных и других лиц, охрана которых осуществляется в соответствии с Законом Украины "О государственной охране органов государственной власти Украины и должностных лиц";
о системе правительственной и специальной связи;
об организации, содержании, состоянии и планах развития криптографической защиты секретной информации, содержании и результатах научных исследований в сфере криптографии;
о системах и средствах криптографической защиты секретной информации, их разработке, производстве, технологии изготовления и использовании;
о государственных шифрах, их разработке, производстве, технологии изготовления и использовании;
об организации режима секретности в органах государственной власти, органах местного самоуправления, на предприятиях, в учреждениях и организациях, государственных программах, планах и иных мерах в сфере охраны государственной тайны;
об организации, содержании, состоянии и планах развития технической защиты секретной информации;
о результатах проверок, осуществляемых согласно закону прокурором в порядке соответствующего надзора за соблюдением законов, и о содержании материалов дознания, досудебного следствия и судопроизводства по вопросам указанных в настоящей статье сфер;
об иных средствах, формах и методах охраны государственной тайны.
Конкретные сведения могут быть отнесены к государственной тайне по степени секретности "особой важности", "совершенно секретно" и "секретно" лишь при условии, что они относятся к категориям, указанным в части первой настоящей статьи, и их разглашение будет причинять ущерб интересам национальной безопасности Украины.
Запрещается отнесение к государственной тайне любых сведений, если этим будут сужаться содержание и объем конституционных прав и свобод человека и гражданина, будет причиняться ущерб здоровью и безопасности населения.
Не относится к государственной тайне информация:
о состоянии окружающей среды, о качестве пищевых продуктов и предметов быта;
об авариях, катастрофах, опасных природных явлениях и других чрезвычайных событиях, которые произошли или могут произойти и угрожают безопасности граждан;
о состоянии здоровья населения, его жизненном уровне, включая питание, одежду, жилье, медицинское обслуживание и социальное обеспечение, а также о социально-демографических показателях, состоянии правопорядка, образования и культуры населения;
о фактах нарушений прав и свобод человека и гражданина;
о незаконных действиях органов государственной власти, органов местного самоуправления и их должностных лиц;
иная информация, которая в соответствии с законами и международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины, не может быть засекречена.

Статья 9. Государственные эксперты по вопросам тайн
Государственный эксперт по вопросам тайн осуществляет в соответствии с требованиями настоящего Закона отнесение информации в сфере обороны, экономики, науки и техники, внешних отношений, государственной безопасности и охраны правопорядка к государственной тайне, изменение степени секретности этой информации и ее рассекречивание.
Выполнение функций государственного эксперта по вопросам тайн на конкретных должностных лиц возлагается:
в Верховной Раде Украины — Председателем Верховной Рады Украины;
в других органах государственной власти, Национальной академии наук Украины, на предприятиях, в учреждениях и организациях — Президентом Украины по представлению Службы безопасности Украины на основе предложений руководителей соответствующих органов государственной власти, Национальной академии наук Украины, предприятий, учреждений и организаций.
Вмешательство в деятельность государственного эксперта по вопросам тайн лица, которому по должности он подчинен, не допускается.
Государственный эксперт по вопросам тайн в соответствии с возложенными на него задачами:
1) определяет:
основания, по которым информация должна быть отнесена к государственной тайне;
основания и целесообразность отнесения к государственной тайне информации об изобретениях (полезных моделях), предназначенных для использования в сферах, указанных в части первой статьи 8 настоящего Закона;
целесообразность отнесения к государственной тайне информации об изобретениях (полезных моделях), имеющих двоякое применение, на основании сравнительного анализа эффективности целевого использования и с согласия автора (владельца патента);
степень секретности информации, отнесенной к государственной тайне;
орган государственной власти (органы), которому предоставляется право принимать решение о круге субъектов, которые будут иметь доступ к секретной информации;
2) дает заключение об ущербе национальной безопасности Украины в случае разглашения конкретной секретной информации;
3) устанавливает и продлевает срок действия решения об отнесении информации к государственной тайне с указанием даты ее рассекречивания;
4) дает Службе безопасности Украины заключения об изменении степени секретности информации и отмене решения об отнесении ее к государственной тайне в случае, если основания, по которым эта информация была отнесена к государственной тайне, перестали существовать;
5) утверждает по согласованию со Службой безопасности Украины развернутые перечни сведений, составляющих государственную тайну, изменения к ним, контролирует соответствие содержания этих перечней Своду сведений, составляющих государственную тайну;
6) рассматривает предложения органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, объединений граждан и отдельных граждан об отнесении информации к государственной тайне и ее рассекречивании;
7) утверждает заключения об осведомленности о государственной тайне граждан, которые имеют либо имели допуск к государственной тайне;
8) контролирует обоснованность и правильность предоставления документам, изделиям и иным материальным носителям информации, содержащим сведения, включенные в Свод сведений или развернутые перечни сведений, составляющих государственную тайну, соответствующего грифа секретности, своевременность изменения такого грифа и рассекречивание этих носителей с предоставлением им реквизита "рассекречено";
9) принимает участие:
в разработке критериев определения ущерба, который может быть причинен национальной безопасности Украины в случае разглашения секретной информации;
в проведении экспертизы по определению важности секретной информации по фактам ее разглашения либо утраты материальных носителей такой информации.
Государственный эксперт по вопросам тайн при выполнении возложенных на него функций обязан:
1) согласовывать при посредничестве Службы безопасности Украины свои заключения об отмене решений об отнесении информации к межгосударственным тайнам с соответствующими должностными лицами государств — участников международных договоров Украины о взаимном обеспечении сохранности межгосударственных тайн и сообщать им о принятых решениях об отнесении информации к государственной тайне, на которую распространено действие этих договоров;
2) представлять Службе безопасности Украины не позднее чем через десять дней с момента подписания решения об отнесении сведений к государственной тайне и заключения об отмене этих решений, а развернутые перечни сведений, составляющих государственную тайну, — в тот же срок с момента их утверждения;
3) рассматривать предложения Службы безопасности Украины об отнесении информации к государственной тайне, ее рассекречивании, проведении экспертизы по определению степени секретности сведений, принятии решений в связи с истечением срока действия решения об отнесении информации к государственной тайне;
4) предоставлять соответствующий гриф секретности решениям об отнесении информации к государственной тайне и заключениям об отмене этих решений в зависимости от важности их содержания;
5) принимать участие в заседаниях государственных экспертов по вопросам тайн.
Государственный эксперт по вопросам тайн имеет право:
1) беспрепятственно проводить проверку выполнения органами государственной власти, органами местного самоуправления, предприятиями, учреждениями и организациями, находящимися в сфере его деятельности, решений об отнесении информации к государственной тайне, заключений об отмене этих решений, соблюдения порядка засекречивания информации и при выявлении нарушений давать обязательные для исполнения предписания об их устранении;
2) создавать экспертные комиссии из специалистов и научных работников, имеющих допуск к государственной тайне, для подготовки проектов решений об отнесении информации к государственной тайне, снижении степени ее секретности и отмене указанных решений;
3) отменять безосновательные решения о предоставлении носителю информации грифа секретности, изменении или отмене этого грифа;
4) ходатайствовать о привлечении к ответственности должностных лиц, нарушающих законодательство Украины о государственной тайне;
5) получать в установленном порядке от органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций сведения, необходимые для выполнения своих функций.
Государственным экспертам по вопросам тайн, а также специалистам, привлекаемым к подготовке решений и заключений государственных экспертов по вопросам тайн, устанавливаются дополнительные выплаты в порядке и размерах, определяемых законодательством.
Государственный эксперт по вопросам тайн несет персональную ответственность за законность и обоснованность своего решения об отнесении информации к государственной тайне или заключения о снижении степени секретности такой информации либо отмене решения об отнесении ее к государственной тайне, а также за умышленное непринятие решения об отнесении к государственной тайне информации, разглашение которой может причинить ущерб интересам национальной безопасности Украины.

Статья 10. Порядок отнесения информации к государственной тайне
Отнесение информации к государственной тайне осуществляется мотивированным решением государственного эксперта по вопросам тайн по его собственной инициативе, по обращению руководителей соответствующих органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций или граждан.
Государственный эксперт по вопросам тайн относит информацию к государственной тайне по вопросам, принятие решений по которым относится к его компетенции согласно должности. В случае, если принятие решения об отнесении информации к государственной тайне относится к компетенции нескольких государственных экспертов по вопросам тайн, оно по инициативе государственных экспертов или по предложению Службы безопасности Украины принимается коллегиально и утверждается простым большинством голосов. При этом каждый эксперт имеет право изложить свое мнение.
Информация считается государственной тайной со времени опубликования Свода сведений, составляющих государственную тайну, в который включена эта информация, либо изменения к нему в порядке, установленном настоящим Законом.

Статья 11. Решение государственного эксперта по вопросам тайн
В решении государственного эксперта по вопросам тайн указываются:
информация, которая должна составлять государственную тайну, и ее соответствие категориям и требованиям, предусмотренным статьей 8 настоящего Закона;
основания для отнесения информации к государственной тайне и обоснование ущерба национальной безопасности Украины в случае ее разглашения;
степень секретности указанной информации;
объем финансирования мероприятий, необходимых для охраны такой информации;
орган государственной власти, орган местного самоуправления, предприятие, учреждение, организация или гражданин, который внес предложение об отнесении этой информации к государственной тайне, и орган государственной власти (органы), которому предоставляется право определять круг субъектов, которые будут иметь доступ к этой информации;
срок, в течение которого действует решение об отнесении информации к государственной тайне.
Решение об отнесении информации к государственной тайне принимается государственным экспертом по вопросам тайн не позднее одного месяца со дня получения обращения соответствующего органа государственной власти, органа местного самоуправления, предприятия, учреждения, организации либо гражданина.
Решение государственного эксперта по вопросам тайн об отнесении информации к государственной тайне подлежит регистрации Службой безопасности Украины в Своде сведений, составляющих государственную тайну.
Заключение государственного эксперта по вопросам тайн об отмене решения об отнесении информации к государственной тайне является основанием для изъятия информации из Свода сведений, составляющих государственную тайну. Это заключение вступает в силу с момента внесения Службой безопасности Украины изменений в Свод сведений, составляющих государственную тайну.
Решение (заключение) государственного эксперта (экспертов) по вопросам тайн, выданное в пределах его (их) полномочий и зарегистрированное Службой безопасности Украины в Своде сведений, составляющих государственную тайну, является обязательным для выполнения на территории Украины.

Статья 12. Свод сведений, составляющих государственную тайну
Свод сведений, составляющих государственную тайну, формирует и публикует в официальных изданиях Служба безопасности Украины на основании решений государственных экспертов по вопросам тайн.
Изменения к Своду сведений, составляющих государственную тайну, публикуются не позднее трех месяцев со дня получения Службой безопасности Украины соответствующего решения либо заключения государственного эксперта по вопросам тайн.
Образцы форм решений (заключений) государственных экспертов по вопросам тайн, порядок и механизм формирования Свода сведений, составляющих государственную тайну, и его опубликование определяются Кабинетом Министров Украины.
На основании и в пределах Свода сведений, составляющих государственную тайну, с целью конкретизации и систематизации данных о секретной информации органы государственной власти создают отраслевые или ведомственные развернутые перечни сведений, составляющих государственную тайну, а также могут создавать межотраслевые или межведомственные развернутые перечни сведений, составляющих государственную тайну. Предприятия, учреждения и организации независимо от форм собственности, осуществляющие деятельность, связанную с государственной тайной, по инициативе и согласованию с заказчиком работ, связанных с государственной тайной, могут создавать собственные развернутые перечни сведений, составляющих государственную тайну. Такие перечни согласовываются со Службой безопасности Украины, утверждаются государственными экспертами по вопросам тайн и регистрируются в Службе безопасности Украины.
Развернутые перечни сведений, составляющих государственную тайну, не могут противоречить Своду сведений, составляющих государственную тайну.
При включении в Свод сведений, составляющих государственную тайну, или в развернутые перечни этих сведений информации, не отвечающей категориям и требованиям, предусмотренным статьей 8 настоящего Закона, или нарушении установленного порядка отнесения информации к государственной тайне заинтересованные граждане и юридические лица имеют право обжаловать соответствующие решения в суд. В целях недопущения разглашения государственной тайны судебное рассмотрение жалоб может проводиться в закрытых заседаниях в соответствии с законом.

Статья 13. Срок действия решения об отнесении информации к государственной тайне
Срок, в течение которого действует решение об отнесении информации к государственной тайне, устанавливается государственным экспертом по вопросам тайн с учетом степени секретности информации, критерии определения которого устанавливаются Службой безопасности Украины, и других обстоятельств. Он не может превышать для информации со степенью секретности "особой важности" — 30 лет, для информации "совершенно секретно" — 10 лет, для информации "секретно" — 5 лет.
По истечении предусмотренного частью первой настоящей статьи срока действия решения об отнесении информации к государственной тайне государственный эксперт по вопросам тайн делает заключение об отмене решения об отнесении ее к государственной тайне или принимает решение о продлении срока действия указанного решения в пределах сроков, установленных частью первой настоящей статьи.
Президент Украины по собственной инициативе или на основании предложений государственных экспертов по вопросам тайн либо по обращению органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций или граждан может устанавливать более длительные сроки действия решений об отнесении информации к государственной тайне, чем сроки, предусмотренные частью первой настоящей статьи.

Статья 14. Изменение степени секретности информации и отмена решения об отнесении ее к государственной тайне
Повышение или понижение степени секретности информации и отмена решения об отнесении ее к государственной тайне осуществляются на основании заключения государственного эксперта по вопросам тайн или на основании решения суда в случаях, предусмотренных статьей 12 настоящего Закона, и оформляются Службой безопасности Украины путем внесения соответствующих изменений в Свод сведений, составляющих государственную тайну.
Информация считается государственной тайной с более высокой либо низкой степенью секретности или не составляющей государственной тайны со времени опубликования соответствующих изменений в Свод сведений, составляющих государственную тайну.

Раздел III ЗАСЕКРЕЧИВАНИЕ И РАССЕКРЕЧИВАНИЕ МАТЕРИАЛЬНЫХ НОСИТЕЛЕЙ ИНФОРМАЦИИ

Статья 15. Засекречивание и рассекречивание материальных носителей информации
Засекречивание материальных носителей информации осуществляется путем предоставления соответствующему документу, изделию или иному материальному носителю информации грифа секретности.
Реквизиты каждого материального носителя секретной информации должны содержать гриф секретности, который соответствует степени секретности информации, установленной решением государственного эксперта по вопросам тайн, — "особой важности", "совершенно секретно", "секретно", дату и срок засекречивания материального носителя секретной информации, который устанавливается с учетом предусмотренных статьей 13 настоящего Закона сроков действия решения об отнесении информации к государственной тайне, подпись, ее расшифровку и должность лица, предоставившего указанный гриф, а также ссылку на соответствующий пункт (статью) Свода сведений, составляющих государственную тайну.
Если реквизиты, указанные в части второй настоящей статьи, невозможно нанести непосредственно на материальный носитель секретной информации, они должны быть указаны в сопроводительных документах.
Запрещается предоставлять грифы секретности, предусмотренные настоящим Законом, материальным носителям иной секретной информации, не составляющей государственной тайны, или конфиденциальной информации.
Перечень должностей, которые дают право должностным лицам, их занимающим, предоставлять материальным носителям секретной информации грифы секретности, утверждается руководителем органа государственной власти, органа местного самоуправления, предприятия, учреждения, организации, осуществляющим деятельность, связанную с государственной тайной.
Степени секретности научно-исследовательских, опытно-конструкторских и проектных работ, которые выполняются в интересах обеспечения национальной безопасности и обороны государства, устанавливаются государственным экспертом по вопросам тайн, который выполняет свои функции в сфере деятельности заказчика, совместно с подрядчиком.
По истечении установленных сроков засекречивания материальных носителей информации и в случае повышения либо понижения определенной государственным экспертом по вопросам тайн степени секретности такой информации или отмены решения об отнесении ее к государственной тайне руководители органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, в которых осуществлялось засекречивание материальных носителей информации, или руководители органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, являющихся их правопреемниками, или руководители высшего уровня обязаны в течение шести месяцев обеспечить изменение грифа секретности или рассекречивание этих материальных носителей секретной информации и письменно уведомить об этом руководителей органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, которым были переданы такие материальные носители секретной информации.

Статья 16. Срок засекречивания материальных носителей информации
Срок засекречивания материальных носителей информации должен соответствовать сроку действия решения об отнесении информации к государственной тайне, установленному решением государственного эксперта по вопросам тайн.
Отсчет срока засекречивания материальных носителей информации начинается со времени предоставления им грифа секретности.

Статья 17. Обжалование решения о засекречивании материальных носителей информации
Граждане и юридические лица вправе внести должностным лицам, предоставившим гриф секретности материальному носителю секретной информации, обязательное для рассмотрения мотивированное предложение о рассекречивании этого носителя информации. Указанные должностные лица должны в течение одного месяца дать гражданину либо юридическому лицу письменный ответ по этому поводу.
Решение о засекречивании материального носителя информации может быть обжаловано гражданином либо юридическим лицом в порядке подчиненности высшему органу или должностному лицу либо в суд. В случае неудовлетворения жалобы, поданной в порядке подчиненности, гражданин либо юридическое лицо вправе обжаловать решение высшего органа или должностного лица в суд.

Раздел IV ОХРАНА ГОСУДАРСТВЕННОЙ ТАЙНЫ

Статья 18. Основные организационно-правовые меры по охране государственной тайны
В целях охраны государственной тайны вводятся:
единые требования к изготовлению, пользованию, сохранению, передаче, транспортировке и учету материальных носителей секретной информации;
разрешительный порядок осуществления органами государственной власти, органами местного самоуправления, предприятиями, учреждениями и организациями деятельности, связанной с государственной тайной;
ограничения обнародования, передачи другому государству или распространения иным путем секретной информации;
ограничения в отношении пребывания и деятельности в Украине иностранцев, лиц без гражданства и иностранных юридических лиц, их доступа к государственной тайне, а также размещения и перемещения принадлежащих им объектов и технических средств;
особенности осуществления органами государственной власти их функций в отношении органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций, деятельность которых связана с государственной тайной;
режим секретности органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций, осуществляющих деятельность, связанную с государственной тайной; специальный порядок допуска и доступа граждан к государственной тайне;
техническая и криптографическая защита секретной информации.

Статья 19. Единые требования к материальным носителям секретной информации
Единые требования к изготовлению, учету, пользованию, хранению, сохранности, передаче и транспортировке материальных носителей секретной информации устанавливаются Кабинетом Министров Украины.

Статья 20. Разрешительный порядок осуществления деятельности, связанной с государственной тайной, и режим секретности
Органы государственной власти, органы местного самоуправления, предприятия, учреждения, организации имеют право осуществлять деятельность, связанную с государственной тайной, после предоставления им Службой безопасности Украины специального разрешения на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной.
Предоставление разрешения осуществляется на основании заявок органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций и результатов специальной экспертизы о наличии условий для осуществления деятельности, связанной с государственной тайной. В целях определения наличия условий для осуществления деятельности, связанной с государственной тайной, Служба безопасности Украины может создавать специальные экспертные комиссии, в состав которых включать специалистов органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций по согласованию с их руководителями. Результаты специальной экспертизы о наличии условий для осуществления деятельности, связанной с государственной тайной, оформляются соответствующим актом.
Разрешение на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, предоставляется органам государственной власти, органам местного самоуправления, предприятиям, учреждениям, организациям по результатам специальной экспертизы при условии, что они:
в соответствии с компетенцией, государственными задачами, программами, заказами, договорами (контрактами) принимают участие в деятельности, связанной с государственной тайной;
имеют помещение для проведения работ, связанных с государственной тайной, хранилища для хранения засекреченных документов и иных материальных носителей секретной информации, которые отвечают требованиям по обеспечению секретности указанных работ, исключают возможность доступа к ним посторонних лиц, гарантируют сохранение носителей секретной информации;
соблюдают предусмотренные законодательством требования режима секретности работ и других мер, связанных с использованием секретной информации, порядка допуска лиц к государственной тайне, приема иностранных граждан, использования государственных шифров и криптографических средств и т.п.;
имеют режимно-секретный орган, если иное не предусмотрено настоящим Законом.
Руководители органов государственной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений, организаций, которые осуществляют деятельность, связанную с государственной тайной, должны быть ознакомлены с действующим законодательством о государственной тайне.
Срок действия разрешения на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, устанавливается Службой безопасности Украины и не может превышать 5 лет. Его продолжительность зависит от объема работ (деятельности), осуществляемых органом государственной власти, органом местного самоуправления, предприятием, учреждением, организацией, степени секретности и объема связанных с этими работами (деятельностью) сведений, составляющих государственную тайну.
Разрешение на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, может быть отменено Службой безопасности Украины на основании акта проведенной ею проверки, заключения которого содержат данные о несоблюдении органом государственной власти, органом местного самоуправления, предприятием, учреждением, организацией условий, предусмотренных настоящей статьей.
Органам государственной власти, органам местного самоуправления, предприятиям, учреждениям, организациям, осуществляющим деятельность, связанную с государственной тайной, по результатам специальной экспертизы предоставляются соответствующие категории режима секретности, которые указываются Службой безопасности Украины в разрешениях на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной.
Органы государственной власти, органы местного самоуправления, предприятия, учреждения и организации, которым предоставлено указанное в настоящей статье разрешение, приобретают право на доступ к конкретной секретной информации согласно решению органов государственной власти, уполномоченных государственным экспертом по вопросам тайн принимать такие решения. По согласованию с этими органами осуществляется передача секретной информации или ее материальных носителей органам государственной власти, органам местного самоуправления, предприятиям, учреждениям и организациям, имеющим разрешение на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной.
Порядок предоставления, переоформления, приостановления действия или отмены разрешения на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, форма акта специальной экспертизы о наличии условий для осуществления деятельности, связанной с государственной тайной, форма разрешения на осуществление деятельности, связанной с государственной тайной, и категории режима секретности устанавливаются Кабинетом Министров Украины.

Закон Украины
«О рекламе»
(С изменениями, внесенными в соответствии с Законами Украины № 642/97-ВР от 18.11.97, 1998, № 10, ст.36 № 783-XIV [783-14] от 30.06.99, ВВР 1999, № 34, ст.274 № 2438-III [2438-14] от 24.05.2001, ВВР, 2001, № 31, ст.150 № 762-IV [762-15] от 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247)
(В редакции Закона № 1121-IV [1121-15] от 11.07.2003)
(С изменениями, внесенными в соответствии с Законом № 1407-IV, от 3 февраля 2004 года
ВВР, 2004, № 16, ст.238)

Настоящий Закон определяет принципы рекламной деятельности в Украине, регулирует отношения, которые возникают в процессе производства, распространения и потребления рекламы.

Раздел I. Общие положения

Статья 1. Основные понятия

В настоящем Законе нижеприведенные понятия употребляются в следующем значении:
производитель рекламы — лицо, которое полностью или частично осуществляет производство рекламы;
внутренняя реклама — реклама, размещаемая внутри домов и сооружений;
наружная реклама — реклама, размещаемая на специальных временных и стационарных конструкциях, расположенных на открытой местности, а также на внешних поверхностях домов, сооружений, на элементах уличного оборудования, над проезжей частью улиц и дорог;
недобросовестная реклама — реклама, которая вводит или может ввести в заблуждение потребителей рекламы, нанести вред лицам, государству или обществу в результате неточности, недостоверности, двусмысленности, преувеличения, умалчивания, нарушения требований относительно времени, места и способа распространения;
лицо — физическое лицо, в том числе субъект предпринимательской деятельности, юридическое лицо любой формы собственности, представительство нерезидента в Украине;
сравнительная реклама — реклама, которая содержит сравнение с другими лицами и / или товарами другого лица;
скрытая реклама — информация о лице или товаре в программе, передаче, публикации, если такая информация служит рекламным целям и может вводить в заблуждение лиц относительно действительной цели таких программ, передач, публикаций;
реклама — информация о лице или товаре, распространенная в любой форме и любым способом и предназначенная для формирования или поддержания осведомленности потребителей рекламы и их интереса к таким лицу или товару;
реклама на транспорте — реклама, размещаемая на территории предприятий транспорта общего пользования, метрополитена, внешней и внутренней поверхностях транспортных средств и сооружений предприятий транспорта общего пользования и метрополитена;
рекламные средства — средства, которые используются для доведения рекламы до ее потребителю;
рекламодатель — лицо, которое является заказчиком производства и / или распространения рекламы;
распространитель рекламы — лицо, которое осуществляет распространение рекламы;
социальная реклама — информация любого вида, распространенная в любой форме, которая направлена на достижение общественно полезных целей, популяризацию общечеловеческих ценностей и распространение которой не имеет целью получения прибыли;
потребители рекламы — неопределенный круг лиц, на которых направлена реклама;
спонсорство — добровольная материальная, финансовая, организационная и другая поддержка физическими и юридическими лицами любой деятельности с целью популяризации исключительно своего имени, наименования, своего товарного знака, знака обслуживания;
товар — любой предмет хозяйственного оборота, в том числе продукция, работы, услуги, ценные бумаги, объекты права интеллектуальной собственности.

Статья 2. Сфера применения Закона

1. Настоящий Закон регулирует отношения, связанные с производством, распространением и потреблением рекламы на территории Украины.
2. Действие настоящего Закона не распространяется на отношения, связанные с распространением информации, обязательность размещения и обнародования которой определена другими законами Украины.
3. Действие настоящего Закона не распространяется на объявления физических лиц, не связанные с предпринимательской деятельностью.

Статья 3. Законодательство о рекламе

1. Законодательство Украины о рекламе состоит из настоящего Закона и других нормативных актов, которые регулируют отношения в сфере рекламы.
2. Если международным договором Украины, согласие на обязательность которого предоставлено Верховной Радой Украины, установлены иные правила, чем предусмотренные законодательством Украины о рекламе, применяются правила международного договора.

Статья 4. Использование объектов авторского права и (или) смежных прав в рекламе

Использование в рекламе объектов авторского права и (или) смежных прав осуществляется в соответствии с требованиями законодательства Украины об авторском праве и смежных правах.

Статья 5. Реклама имени или наименования, товарного знака и знака обслуживания спонсоров

1. В теле-, радиопередачах, материалах в других средствах массовой информации, зрелищных и других мероприятиях, которые созданы и проводятся при участии спонсоров, запрещается предоставлять какую-либо информацию рекламного характера о спонсоре и / или его товарах, кроме имени или наименования, товарного знака и знака обслуживания спонсоров.
2. Не могут быть спонсорами лица, производящие или распространяющие товары, реклама которых запрещена законом.
3. Не могут быть спонсорами лица, производящие или распространяющие товары, производство и / обращение которых запрещено законом.
4. Программа, передача, подготовленная при поддержке спонсора, должна иметь указание на это посредством титров или дикторского текста в начале и / или в конце программы, передачи.
5. Спонсор не имеет права влиять на содержание и время выхода в эфир программы, передачи или содержание материалов печатного издания, которые он спонсирует.
6. Спонсорство программ и передач новостей запрещается.

Статья 6. Язык рекламы

Применение языка в рекламе осуществляется в соответствии с действующим законодательством Украины о языках.
Товарные знаки, знаки обслуживания приводятся в рекламе в том виде, в котором им предоставлена правовая охрана в Украине в соответствии с действующим законодательством, в частности, статьей 6 quinquies Парижской конвенции об охране промышленной собственности[1].

Раздел II. Общие требования к рекламе

Статья 7. Принципы рекламы

1. Основными принципами рекламы являются: законность, точность, достоверность, использование форм и способов, которые не наносят вред потребителю рекламы.
2. Реклама не должна подрывать доверие общества к рекламе и должна отвечать принципам добросовестной конкуренции.
3. Реклама не должна содержать информацию или изображения, которые нарушают этические, гуманистические, моральные нормы, пренебрегают правилами приличия.
4. Реклама должна учитывать особенную чувствительность детей и не наносить им вреда.

Статья 8. Общие требования к рекламе

1. В рекламе запрещается:
распространять информацию о товарах, производство, обращение или ввоз на таможенную территорию Украины которых запрещены законом;
содержать утверждения, которые являются дискриминационными по признакам происхождения человека, его социального и имущественного состояния, расовой и национальной принадлежности, пола, образования, политических взглядов, отношения к религии, по языковым признакам, роду и характеру занятий, местожительства, а также дискредитирующие товары других лиц;
предоставлять сведения или призывать к действиям, которые могут повлечь нарушение законодательства, наносят или могут нанести вред здоровью или жизни людей и/или окружающей среде, а также побуждают к пренебрежению средствами безопасности;
использовать средства и технологии, которые действуют на подсознание потребителей рекламы;
содержать утверждения, дискриминирующие лиц, которые не пользуются рекламируемым товаром;
использовать или имитировать изображение Государственного Герба Украины, Государственного Флага Украины, звучание Государственного Гимна Украины, изображение государственных символов других государств и международных организаций, а также официальные названия органов государственной власти Украины, кроме случаев, предусмотренных законом;
рекламировать товары, которые подлежат обязательной сертификации или производство или реализация которых требует наличия специального разрешения, лицензии, в случае отсутствия соответствующего сертификата, лицензии;
содержать изображение физического лица или использовать его имя без согласия этого лица;
имитировать или копировать текст, изображение, музыкальные или звуковые эффекты, которые применяются в рекламе других товаров, если иное не предусмотрено законами Украины в сфере интеллектуальной собственности;
рекламировать услуги, связанные с концертной, гастрольной, концертно-гастрольной, конкурсной, фестивальной деятельностью, без информации об использовании или отсутствия использования фонограмм исполнителями музыкальных произведений. Этой информации должно быть отведено на афишах, других рекламных средствах указанной услуги не менее 5 процентов общей площади, объема всей рекламы;
распространять рекламу (включая анонсы кино- и телефильмов), которая содержит элементы жестокости, насилия, порнографии, цинизма, унижения человеческой чести и достоинства. Анонсы фильмов, которые имеют ограничение по зрительской аудитории, размещаются лишь во время, отведенное для показа таких фильмов.
2. Рекламодатель по требованию распространителя рекламы обязан предоставить документы, необходимые для распространения рекламы.
3. Реклама о проведении конкурсов, лотерей, розыгрышей призов и т.п. должна содержать информацию об условиях, месте и сроках их проведения. Информация о каких-либо изменениях условий, места и сроков проведения конкурсов, лотерей, розыгрышей призов и т.п. должна подаваться в том же порядке, в котором она была распространена.
4. Реклама тех видов деятельности, которые в соответствии с законодательством нуждаются в специальном разрешении, лицензии, должна содержать ссылку на номер специального разрешения, лицензии, дату их выдачи и наименование органа, который выдал специальное разрешение, лицензию.
5. Реклама о снижении цен на продукцию, о распродаже должна содержать сведения о месте, дате начала и окончания снижения цен на продукцию, распродажу, а также о соотношении размера снижения к предыдущей цене реализации товара.
6. Громкость звука рекламы, транслируемой по телевидению и радио, не должна превышать громкость звука текущей программы, передачи.
7. Размещение информации о производителе товара и / или товаре в местах, где этот товар реализуется или предоставляется потребителю, не считается рекламой.

Статья 9. Идентификация рекламы

1. Реклама должна быть четко отделена от другой информации, независимо от форм или способов распространения, таким образом, чтобы ее можно было идентифицировать как рекламу.
2. Реклама в теле- и радиопередачах, программах должна быть четко отделена от других программ, передач в их начале и в конце с помощью аудио-, видео-, комбинированных средств, титров, рекламного логотипа или комментариев ведущих с использованием слова «реклама»
3. Информационный, авторский или редакционный материал, в котором привлекается внимание к конкретному лицу или товару и который формирует или поддерживает осведомленность и интерес зрителей (слушателей, читателей) к этому лицу или товару, является рекламой и должен быть помещен под рубрикой «Реклама» или «На правах рекламы».
4. Логотип телерадиоорганизации, которая осуществляет трансляцию программ, передач, не считается рекламой.
5. Скрытая реклама запрещается.

Статья 10. Недобросовестная реклама

1. Недобросовестная реклама запрещается.
2. Ответственность за недобросовестную рекламу несет виновное лицо.
3. Решение о признании рекламы недобросовестной принимают органы государственной власти, определенные в статье 26 настоящего Закона.

Статья 11. Сравнительная реклама

1. Отношения, которые возникают в связи со сравнительной рекламой, регулируются законодательством Украины о защите от недобросовестной конкуренции.
2. Ответственность за неправомерное сравнение в рекламе несет рекламодатель.
3. Решения о признании сравнения в рекламе неправомерным принимают органы государственной власти, определенные в статье 26 настоящего Закона.

Статья 12. Социальная реклама

1. Рекламодателем социальной рекламы может быть любое лицо.
2. Социальная реклама не должна содержать ссылок на конкретный товар и / или его производителя, на рекламодателя, на объекты права интеллектуальной собственности, принадлежащие производителю товара или рекламодателю социальной рекламы.
3. На лиц, которые безвозмездно производят и распространяют социальную рекламу, и на лиц, которые передают свои имущество и средства другим лицам для производства и распространения социальной рекламы, распространяются льготы, предусмотренные законодательством Украины о благотворительной деятельности.
4. Средства массовой информации — распространители рекламы, деятельность которых полностью или частично финансируется из государственного или местных бюджетов, обязаны размещать социальную рекламу органов государственной власти и органов местного самоуправления, общественных организаций бесплатно в объеме не меньше 5 процентов эфирного времени, печатной площади, отведенных для рекламы.
5. Средства массовой информации — распространители рекламы, полностью или частично финансируемые из государственного или местных бюджетов, обязаны предоставлять льготы при размещении социальной рекламы, заказчиком которой являются заведения образования, культуры, здравоохранения, которые содержатся за счет государственного или местных бюджетов, а также благотворительные организации.

Статья 13. Реклама на телевидении и радио

1. Время вещания, отведенное на рекламу, не может превышать 15 процентов фактического объема вещания на протяжении астрономических суток телерадиоорганизацией любой формы собственности.
Это требование не распространяется на телерадиоорганизации, которые осуществляют трансляцию на каналах вещания, предназначенных исключительно для распространения рекламы.
2 Доля рекламы на протяжении каждого астрономического часа фактического вещания не должна превышать 20 процентов.
3. Реклама должна размещаться в перерывах между программами, передачами.
При выполнении условий, изложенных в части пятой настоящей статьи, реклама может быть размещена во время трансляции программы, передачи таким образом, чтобы не нанести вреда целостности и содержанию программы, передачи и правам их владельцев.
4. Запрещается прерывать с целью размещения рекламы трансляции сессий Верховной Рады Украины, сессий Верховной Рады Автономной Республики Крым, официальных государственных мероприятий и церемоний, выступлений Президента Украины, Председателя Верховной Рады Украины, Премьер-министра Украины, Председателя Конституционного Суда Украины, Председателя Верховного Суда Украины, народных депутатов Украины, членов Правительства Украины, а также трансляции религиозных служб, программ, передач для детей и программ, передач новостей.
5. Трансляция зрелищных концертных программ, передач может прерываться рекламой при условии, что между рекламными вставками программа, передача длится не меньше 30 минут.
Реклама во время трансляции спортивных программ, передач размещается в перерывах между их частями.
Во время трансляции кино- и телефильмов реклама размещается перед началом фильма и / или по окончании фильма.
Трансляция кино- и телефильмов, при условии их длительности до 42 минут, не может прерываться рекламой или любым редакционным, авторским или информационным материалом (включая анонсы программ, передач).
Трансляция кино- и телефильмов, при условии их длительности от 42 до 70 минут, может перерываться рекламой или любым редакционным, авторским или информационным материалом (включая анонсы программ, передач) один раз, при условии их длительности от 70 до 90 минут — два раза. Трансляция кино- и телефильмов длительностью свыше 90 минут может перерываться рекламой или любым редакционным, авторским или информационным материалом (включая анонсы программ, передач) каждые 30 минут при условии, что после последнего перерыва фильм продолжается не меньше 20 минут.
6. Для целей этой статьи не считаются рекламой:
обнародование, произнесение в программе, передаче имени, наименования спонсора, объектов права интеллектуальной собственности, принадлежащих ему;
трансляция социальной рекламы, если она распространяется телерадиоорганизацией бесплатно;
анонсы собственных программ, передач телерадиоорганизации.
7. Ответственность за выполнение требований о порядке размещения и распространения рекламы в программах, передачах несет телерадиоорганизация.
8. Ведущим, дикторам и другим участникам информационных и информационно-аналитических программ, передач запрещается рассказывать о потребительских свойствах товара и / или указывать банковские счета, контактные телефоны, местонахождение производителя товара, цену товара.
9. Трансляция (ретрансляция) рекламы, которая содержится в программах и передачах иностранных телерадиоорганизаций, которые транслируются (ретранслируются) на территорию Украины, позволяется лишь в случае, если за трансляцию (ретрансляцию) такой рекламы уплачено юридическому лицу Украины, независимо от способа осуществления такой трансляции (ретрансляции).

Статья 14. Реклама в печатных средствах массовой информации

Объем рекламы в печатных средствах массовой информации определяется ими самостоятельно. Печатные средства массовой информации, распространяемые по подписке, обязаны в условиях подписки отмечать количество рекламы в общем объеме издания.

Статья 15. Реклама услуг, которые предоставляются с использованием электросвязи

1. Реклама услуг, которые предоставляются с использованием электросвязи, в том числе телефонной, при распространении ее в рекламных средствах должна содержать точную информацию о:
содержании рекламируемой услуги;
стоимости рекламируемой услуги;
возрастных и других ограничениях, установленные законодательством и производителем услуги относительно круга потребителей рекламируемой услуги;
платное или бесплатное использование канала телефонной связи при предоставлении рекламируемой услуги и стоимость одной минуты телефонной связи при получении услуги в соответствующем регионе;
полное имя, наименование, адрес поставщика рекламируемой услуги.
Эта информация указывается шрифтом не меньше половины размера шрифта, которым указан номер телефона, используемый для предоставления рекламируемой услуги.
2. Запрещается распространение рекламы с использованием телексной или факсимильной связи.
3. Запрещается использовать для распространения рекламы бесплатные номера телефонов: милиции, скорой медицинской помощи, пожарной охраны и других аварийных служб.

Статья 16. Наружная реклама

1. Размещение наружной рекламы в населенных пунктах осуществляется на основании разрешений, которые предоставляются исполнительными органами сельских, поселковых, городских советов, и в порядке, установленном этими органами на основании типовых правил, которые утверждаются Кабинетом Министров Украины. При выдаче разрешений на размещение наружной рекламы вмешательство в форму и содержание наружной рекламы запрещается.
Наружная реклама на территориях, домах и сооружениях размещается с согласия их владельцев или уполномоченных ими органов (лиц).
Размещение наружной рекламы на территориях и объектах вне населенных пунктов осуществляется лишь с согласия их владельцев или уполномоченных ими органов (лиц).
Установление платы за выдачу разрешений запрещается.
2. Наружная реклама должна отвечать следующим требованиям:
размещаться с соблюдением требований техники безопасности и с обеспечением видимости дорожных знаков, светофоров, перекрестков, пешеходных переходов, остановок транспорта общего пользования и не имитировать изображения дорожных знаков;
освещение наружной рекламы не должно ослеплять участников дорожного движения, а также не должно освещать квартиры жилых домов;
фундаменты наземной наружной рекламы, выступающая над поверхностью земли, могут быть декоративно оформлены;
опоры наземной наружной рекламы, расположенной вдоль проезжей части улиц и дорог, должны иметь вертикальную дорожную разметку, нанесенную светоотражающими материалами, высотой до 2 метров от поверхности земли;
нижний край наружной рекламы, размещенный над проезжей частью, в том числе на мостах, эстакадах и тому подобное, должен располагаться на высоте не менее, чем 5 метров от поверхности дорожного покрытия;
в местах, где проезжая часть улицы граничит с цоколями зданий или ограждениями, наружная реклама может размещаться в одну с фасадами зданий или ограждениями линию.
3. Запрещается располагать средства наружной рекламы:
на пешеходных дорожках и аллеях;
в населенных пунктах на высоте менее, чем 5 метров от поверхности дорожного покрытия, если их рекламная поверхность выступает за пределы края проезжей части;
вне населенных пунктов на расстоянии менее, чем 5 метров от края проезжей части.
4. Размещение наружной рекламы на памятных местах и в пределах зон охраны памятных мест национального или местного значения, в пределах объектов природно-заповедного фонда разрешается по согласованию с центральными или местными органами исполнительной власти в сфере охраны культурного наследия.
5. Перечень ограничений и запретов относительно размещения наружной рекламы, установленный настоящим Законом, является исчерпывающим.

Статья 17. Внутренняя реклама

1. Размещение внутренней рекламы согласовывается с владельцем места ее расположения или уполномоченным им лицом. При согласовании размещения внутренней рекламы вмешательство в форму и содержание рекламы запрещается.
2. Запрещается размещение внутренней рекламы в помещениях органов государственной власти и органов местного самоуправления, дошкольных учебных заведениях, средних общеобразовательных школах и специализированных общеобразовательных заведениях образования.
Этот запрет не распространяется на социальную рекламу.

Статья 18. Реклама на транспорте

1. Размещение рекламы на транспорте согласовывается лишь с владельцами объектов транспорта или уполномоченными ими органами (лицами). При согласовании размещения рекламы на транспорте вмешательство в форму и содержание рекламы запрещается.
2. Размещение рекламы на транспорте должно отвечать требованиям безопасности и правилам дорожного движения.
3. При условии размещения рекламы на транспорте с соблюдением требований безопасности и правил дорожного движения запрещается требовать от владельцев транспортных средств получения разрешений, согласований, других документов о размещении рекламы.
4. Запрещается размещение на транспортных средствах:
рекламы, которая повторяет или имитирует цветографические схемы специальных и оперативных транспортных средств;
рекламы с нанесением светоотражающих материалов;
рекламы, которая сопровождается звуковыми или световыми сигналами.
Запрещается размещать рекламу на стеклянных (прозрачных) поверхностях транспортных средств, за исключением случаев, когда для этого используются материалы, которые обеспечивают беспрепятственный обзор из салона транспортного средства.
5. Запрещается распространение рекламы по радиотрансляционным или иным звуковым сетям оповещения пассажиров в транспортных средствах общественного пользования, на станциях метрополитена, вокзалах, в портах и аэропортах, за исключением распространения социальной рекламы.

Статья 19. Реклама во время демонстрации кино- и видеофильмов

Запрещается перерывать для рекламы демонстрацию художественных и документальных фильмов в кинотеатрах, видеосалонах и других местах, где осуществляется публичный показ кино-, видео-, слайдофильмов.

Статья 20. Реклама и дети

1. Запрещается реклама:
с использованием изображений детей, которые потребляют или используют продукцию, предназначенную только для взрослых или приобретение или потребление которой несовершеннолетними запрещено;
содержащая информацию, которая способна подорвать авторитет родителей, опекунов, попечителей, педагогов и доверие к ним детей;
содержащая призывы к детям приобрести продукцию или обратиться к третьим лицам с просьбой сделать покупку;
с использованием изображений настоящего или игрушечного оружия, взрывных устройств.
2. Реклама не должна содержать изображения детей в опасных ситуациях или при обстоятельствах, которые в случае их имитации могут нанести вред детям или другим лицам, а также информацию, способной вызывать пренебрежительное отношение детей к опасным для здоровья и жизни ситуациям.
3. Реклама не должна наносить детям морального или физического вреда, вызывать у них ощущение неполноценности.
4. Реклама не должна указывать на возможность приобретения рекламируемого товара, рассчитанного преимущественно на детей, каждой семьей без учета возможностей ее бюджета.
5. Реклама не должна создавать у детей впечатления, что владение рекламируемой продукцией дает им преимущество перед другими детьми.

Раздел III. Особенности рекламирования некоторых видов товаров

Статья 21. Реклама лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации

1. Допускается реклама:
только таких лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации, которые в установленном порядке разрешены специально уполномоченным центральным органом исполнительной власти в отрасли здравоохранения к применению в Украине;
только таких лекарственных средств, которые отпускаются без предписания (рецепта) врача, и только таких видов медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации, применение которых не нуждается в специальных знаниях и подготовке.
2. Запрещается реклама лекарственных средств, которые употребляются и распространяются только по предписанию (рецепту) врача.
3. Запрещается реклама допинговых веществ и / или методов их использования в спорте.
4. Реклама лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации должна содержать:
объективную информацию о лекарственном средстве и осуществляться таким образом, чтобы было понятно, что данное сообщение является рекламой и что рекламируемый товар является лекарственным средством;
полное фармакологическое название лекарственного средства и название производителя;
общие предостережения относительно применения лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации;
рекомендацию об обязательном ознакомлении с инструкцией по применению, прилагаемой к лекарственным средствам.
5. Реклама лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации не может содержать ссылок на терапевтические эффекты относительно заболеваний, которые не поддаются или тяжело поддаются лечению.
6. В рекламе лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации запрещается размещение:
сведений, которые могут производить впечатление, что при условии употребления лекарственного средства или применения медицинской техники консультация со специалистом не является необходимой;
сведений о том, что лечебный эффект от употребления лекарственного средства или применения медицинской техники является гарантированным;
изображений изменения человеческого тела или его частей в результате болезни, ранений;
утверждений, которые способствуют возникновению или развитию страха заболеть или ухудшить состояние своего здоровья, если рекламируемые лекарственные средства, медицинская техника и медицинские услуги не используются;
утверждений, которые способствуют возможности самостоятельного установления диагноза болезней, патологических состояний человека и их самостоятельного лечения с использованием медицинских товаров, которые рекламируются;
ссылок на лекарственные средства, медицинскую технику, методы профилактики, диагностики, лечения и реабилитации как на наиболее эффективные, наиболее безопасные, исключительные по отсутствию побочных эффектов;
сравнений с другими лекарственными средствами, медицинской техникой, методами профилактики, диагностики, лечения и реабилитации с целью усиления рекламного эффекта;
ссылок на конкретные случаи удачного применения лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации;
рекомендации или ссылки на рекомендации медицинских работников, научных работников, медицинских заведений и организаций о рекламируемых товарах или услугах;
специальных выражений благодарности, писем, отрывков из них с рекомендациями, рассказами о применении и результатах действия рекламируемых товара или услуги от отдельных личностей;
изображений и упоминаний имен популярных людей, героев кино-, теле- и анимационных фильмов, авторитетных организаций;
информации, которая может вводить потребителя в заблуждение о составе, происхождении, эффективности, патентной защищенности лекарственного средства.
7. В рекламе лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации запрещается участие врачей и других профессиональных медицинских работников, а также лиц, внешний вид которых имитирует внешний вид врачей.
8. Запрещается помещать в рекламе лекарственных средств информацию, которая позволяет допустить, что лекарственное средство является пищевым, косметическим или другим потребительским товаром или что безопасность или эффективность этого средства обусловлена его естественным происхождением.
9. В рекламе косметических средств, пищевых продуктов, витаминных и других пищевых добавок запрещается ссылка на то, что эти товары имеют лечебные свойства, если такие свойства не подтверждены в установленном законодательством порядке специально уполномоченным центральным органом исполнительной власти по вопросам здравоохранения.
10. Запрещается реклама лечебных сеансов, других мероприятий с использованием гипноза и иных методов бесконтактного, психического или биоэнергетического влияния.
11. Запрещается реклама диагностики или лечения, которые не основаны на непосредственном контакте врача с пациентом.
12. Положения настоящей статьи не распространяются на рекламу лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации, которая размещается в специализированных изданиях, предназначенных для медицинских учреждений и врачей, а также которая распространяется на семинарах, конференциях, симпозиумах по медицинской тематике.

Статья 22. Реклама алкогольных напитков и табачных изделий, товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве алкогольных напитков и табачных изделий

1. Реклама табачных изделий, товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве табачных изделий, запрещается: на радио и телевидении, на первых и последних страницах газет, первых и последних страницах обложек журналов и других изданий, средствами внутренней рекламы, рекламы на транспорте, с помощью мероприятий рекламного характера (кроме специальных выставочных мероприятий).
2. Реклама алкогольных напитков, товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве алкогольных напитков, запрещается: на радио и телевидении в период с 6 до 23 часов, на первых и последних страницах газет, первых и последних страницах обложек журналов и других изданий, средствами внутренней рекламы, рекламы на транспорте, с помощью мероприятий рекламного характера (кроме специальных выставочных мероприятий).
3. Реклама алкогольных напитков и табачных изделий, товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве алкогольных напитков и табачных изделий:
запрещается на товарах и в печатных изданиях, предназначенных преимущественно для лиц в возрасте до 18 лет, или в рассчитанных на указанных лиц частях других печатных изданий;
запрещается с использованием лиц в возрасте до 18 лет в качестве фотомодели;
не должна содержать изображения процесса курения табачных изделий или потребления алкогольных напитков;
не может располагаться ближе, чем 300 метров прямой видимости от территории детских дошкольных заведений, средних общеобразовательных школ и других учебных заведений, в которых учатся дети в возрасте до 18 лет;
не может формировать представление о том, что курение или потребление алкоголя является важным фактором достижения успеха в спортивной, социальной, сексуальной или других сферах жизни;
не должна создавать впечатления, что потребление алкогольных напитков или курение табачных изделий будет способствовать решению личных проблем;
не может формировать представление о том, что алкоголь или табачные изделия имеют лечебные качества или что они являются стимулирующими или успокоительными средствами;
не должна поощрять к употреблению алкогольных напитков или табакокурению или негативно расценивать факт воздержания от потребления табачных изделий и алкогольных напитков;
не может содержать изображений врачей и других профессиональных медицинских работников, а также лиц, внешний вид которых имитирует внешний вид врачей;
не должна содержать изображения популярных лиц или прямое или опосредствованное одобрение популярными лицами курения или потребления алкоголя;
не должна создавать впечатления, что большинство людей курит или потребляет алкогольные напитки.
4. Спонсорство теле-, радиопередач, концертно-театральных, спортивных и других мероприятий с использованием товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве табачных изделий, запрещается.
Допускается спонсорство теле-, радиопередач, концертно-театральных, спортивных и других мероприятий с использованием товарных знаков, знаков обслуживания, используемых при производстве алкогольных напитков.
5. Реклама табачных изделий должна сопровождаться информацией о количественном содержании в дыме одной сигареты смолы и никотина.
6. Запрещаются следующие виды деятельности по рекламированию алкогольных напитков и табачных изделий, товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве алкогольных напитков и табачных изделий:
спонсорство мероприятий, предназначенных преимущественно для лиц в возрасте до 18 лет, с использованием товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве алкогольных напитков и табачных изделий;
распространение и продажа любых товаров с использованием товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве алкогольных напитков и табачных изделий, лицам в возрасте до 18 лет.
7. Реклама табачных изделий и алкогольных напитков, а также товарных знаков, знаков обслуживания, других объектов права интеллектуальной собственности, используемых при производстве данных изделий и напитков, должна сопровождаться текстами предупреждения следующего содержания: «Курение может вызвать раковые заболевания» «Чрезмерное потребление алкоголя вредно для вашего здоровья». Каждому предупреждению должно быть отведено не менее 15 процентов площади (объема) всей рекламы. Цвет текста предупреждения должен быть контрастным по отношению к цвету фона предупреждения.
8. Рекламодатели алкогольных напитков и табачных изделий обязаны в порядке, предусмотренном законами Украины, направлять на производство и распространение социальной рекламы о вреде табакокурения и злоупотребления алкоголем не менее 5 процентов средств, потраченных ими на распространение рекламы табачных изделий и алкогольных напитков в пределах Украины. Распорядители этих средств ежеквартально обнародуют отчет об их использовании.

Статья 23. Реклама оружия

1. Реклама оружия может осуществляться только в соответствующих специализированных изданиях об оружии, или непосредственно в помещениях торговых заведений (предприятий), которые реализуют оружие, или на соответствующих выставках (мероприятиях).
2. Порядок рекламирования боевого оружия, вооружений и военной техники, а также оружия, которое в соответствии с законодательством может находиться в собственности лиц, устанавливается Кабинетом Министров Украины.

Статья 24. Реклама услуг, связанных с привлечением средств населения

1. Реклама услуг (банковских, страховых, инвестиционных и тому подобное), связанных с привлечением средств населения, или лиц, которые их предоставляют, допускается лишь при наличии специального разрешения, лицензии, подтверждающей право на осуществление такого вида деятельности. Такая реклама должна содержать номер разрешения, лицензии, дату их выдачи и наименование органа, который выдал это разрешение, лицензию.
Это положение не применяется в случаях, когда распространяется только реклама товарного знака, знака обслуживания, названия лица (без рекламы услуг).
2. В рекламе таких услуг или лиц, которые их предоставляют, запрещается сообщать размеры ожидаемых дивидендов, а также информацию о будущих прибылях, кроме фактически выплаченных по итогам не менее чем одного года.

Статья 25. Реклама ценных бумаг

1. Рекламой ценных бумаг признается реклама о:
ценных бумагах, которые эмитируются и / или обращаются;
участнике рынка ценных бумаг и его деятельности;
договорах по ценным бумагам и / или условиях этих договоров.
Информация, которая в соответствии с действующим законодательством о ценных бумагах и правовыми нормативными актами Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку подлежит обязательному обнародованию, не считается рекламой ценных бумаг.
2. Рекламодателями рекламы ценных бумаг могут быть только участники рынка ценных бумаг, предусмотренные Законом Украины «О ценных бумагах и фондовой бирже».
3. Реклама рекламодателей — участников рынка ценных бумаг должна содержать сведения о наличии специального разрешения, лицензии, подтверждающей право на осуществление соответствующего вида деятельности на рынке ценных бумаг, с указанием номера разрешения, лицензии, даты их выдачи и наименования органа, который выдал это разрешение, лицензию.
Это положение не применяется в случаях, когда осуществляется реклама товарных знаков, знаков обслуживания участника рынка ценных бумаг без рекламы услуг по ценным бумагам.
4. Рекламодателям рекламы ценных бумаг при заказе ее производства и распространения запрещается:
указывать размер дохода, который предусматривается выплатить по ценным бумагам, кроме случаев, когда это необходимо указывать в соответствии с требованиями законодательства о ценных бумагах, и предоставлять прогнозы относительно роста курсовой стоимости ценных бумаг;
рекламировать ценные бумаги в публикации информации о выпуске ценных бумаг и их регистрации в соответствии с законодательством о ценных бумагах и правовыми нормативными актами Государственной комиссии по ценных бумагам и фондовому рынку;
использовать сведения, которые отсутствуют в информации об эмиссии ценных бумаг, зарегистрированной в Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку.
5. В случае, когда выпуск ценных бумаг признан не состоявшимся, эмитент таких ценных бумаг обязан прекратить распространение рекламы этих бумаг в 3-дневный срок с момента регистрации в Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку отчета о последствиях подписки на ценные бумаги.

Раздел IV. Контроль за соблюдением и ответственность за нарушение законодательства о рекламе

Статья 26. Контроль за соблюдением законодательства о рекламе

1. Контроль за соблюдением законодательства Украины о рекламе осуществляют в пределах своих полномочий:
специально уполномоченный центральный орган исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей — по вопросам защиты прав потребителей;
Антимонопольный комитет Украины — по вопросам соблюдения законодательства о защите экономической конкуренции;
Национальный совет Украины по вопросам телевидения и радиовещания — в отношении телерадиоорганизаций всех форм собственности.
2. По требованию органов исполнительной власти, на которые возложен контроль за соблюдением законодательства о рекламе, рекламодатели, производители и распространители рекламы обязаны предоставлять документы, устные или письменные объяснения, видео- и звукозаписи, а также иную информацию, необходимую для осуществления соответствующими органами полномочий по контролю.
Органы государственной власти обязаны сообщать рекламодателям, производителям и распространителям рекламы о рассмотрении дел о нарушении ими законодательство о рекламе не позднее, чем за три дня до такого рассмотрения, а в безотлагательных случаях — не позднее, чем за один день.
3. Рекламодатели, производители и распространители рекламы во время рассмотрения вопроса о нарушении настоящего Закона имеют право:
присутствовать на заседании органа государственной власти во время рассмотрения вопроса о нарушении ими настоящего Закона;
предоставлять необходимые документы, давать объяснение;
получать копию протокола заседания и решения органа государственной власти, принятого в отношении них;
обжаловать действия или бездействия исполнительного органа контроля и его должностных лиц в суд.
4. С целью координации деятельности субъектов рекламного рынка Кабинет Министров Украины создает Совет по вопросам рекламы, в состав которой входят представители органов государственной власти, объединений граждан, объединений предприятий в отрасли рекламы. Члены этого Совета работают в нем на общественных началах.

Статья 27. Ответственность за нарушение законодательства о рекламе

1. Лица, виновные в нарушении законодательства о рекламе, несут дисциплинарную, гражданско-правовую, административную и уголовную ответственность в соответствии с законом.
2. Ответственность за нарушение законодательства о рекламе несут:
1) рекламодатели, виновные:
в заказе рекламной продукции, производство или обращение которой запрещено законом;
в предоставлении недостоверной информации производителю рекламы, необходимой для производства рекламы;
в заказе распространения рекламы, запрещенной законом;
в несоблюдении установленных законом требований относительно содержания рекламы;
в нарушении порядка распространения рекламы, если реклама распространяется ими самостоятельно;
2) производители рекламы, виновные в нарушении прав третьих лиц при изготовлении рекламы;
3) распространители рекламы, виновные в нарушении установленного законодательством порядка распространения и размещения рекламы.
3. С целью защиты интересов общества, государства, потребителей рекламы и участников рекламного рынка органы государственной власти, указанные в статье 26 настоящего Закона, могут обращаться в суд с исками о запрете соответствующей рекламы и ее публичном опровержении.
4. Специально уполномоченный центральный орган исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей и его территориальные органы в Автономной Республике Крым, областях, городах Киеве и Севастополе по представлению органов государственной власти, указанных в статье 26 настоящего Закона, или самостоятельно в случаях, предусмотренных данной статьей, кроме тех случаев, которые отнесены исключительно к компетенции Антимонопольного комитета Украины и которые регулируются законодательством по вопросам авторского права и смежных прав, налагают штрафы в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины, на:
рекламодателей за совершение действий, предусмотренных пунктом 1 части второй настоящей статьи, — в размере пятикратной стоимости распространенной рекламы;
производителей рекламы за совершение действий, предусмотренных пунктом 2 части второй настоящей статьи, — в размере пятикратной стоимости изготовления рекламы;
распространителей рекламы за совершение действий, предусмотренных пунктом 3 части второй настоящей статьи, — в размере четырехкратной стоимости распространения рекламы.
Повторное в течение года совершение перечисленных нарушений влечет за собой наложение штрафа в двойном от предусмотренного за эти нарушения размере.
5. Стоимость распространенной рекламы определяется исходя из договорной (контрактной) стоимости без учета суммы внесенных (начисленных) налогов, сборов (обязательных платежей), которые установлены Законом Украины «О системе налогообложения».
6. За непредоставление или представление заведомо недостоверной информации о стоимости распространенной рекламы и / или изготовления рекламы и / или стоимости распространения рекламы специально уполномоченному центральному органу исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей и его территориальным органам, необходимой для осуществления ими предусмотренных настоящим Законом полномочий, на рекламодателей, производителей рекламы и распространителей рекламы налагается штраф в размере 100 необлагаемых минимумов доходов граждан.
7. В случае невозможности установления стоимости рекламы, распространенной с нарушением требований настоящего Закона, на рекламодателей и распространителей рекламы решением специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей налагается штраф в размере до 300 необлагаемых минимумов доходов граждан.
8. Решение о наложении штрафа за нарушение законодательства о рекламе в размере 300 и более необлагаемых минимумов доходов граждан принимается исключительно специально уполномоченным центральным органом исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей.
9. Специально уполномоченный центральный орган исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей и его территориальные органы вправе требовать от рекламодателей публикации сведений, уточняющих, дополняющих рекламу, и обращаться с иском в суд относительно противоправных действий рекламодателей, производителей и распространителей рекламы.
10. Антимонопольный комитет Украины возлагает на рекламодателей ответственность за нарушение законодательства о защите от недобросовестной конкуренции.
11. Решения по делам о нарушении законодательства о рекламе могут быть обжалованы в суд.
12. Положения настоящей статьи не ограничивают прав потребителей рекламы, которым был нанесен вред недобросовестной и неправомерной сравнительной рекламой, на возмещение вреда в соответствии с законодательством Украины.

Статья 28. Публичное опровержение недобросовестной и неправомерной сравнительной рекламы

1. Публичное опровержение недобросовестной и неправомерной сравнительной рекламы осуществляется добровольно или по решению суда.
2. Публичное опровержение недобросовестной и неправомерной сравнительной рекламы осуществляется за счет виновного лица.
3. Публичное опровержение недобросовестной и неправомерной сравнительной рекламы осуществляется в там же порядке, в котором она была размещена.

Статья 29. Права объединений граждан, объединений предприятий в отрасли рекламы

Объединение граждан и объединение предприятий в отрасли рекламы имеют право:
осуществлять независимую экспертизу рекламы и правовых нормативно актов по вопросам рекламы относительно соответствия требованиям законодательства Украины и давать соответствующие рекомендации рекламодателям, производителям и распространителям рекламы;
обращаться в органы исполнительной власти и органы местного самоуправления по вопросам нарушения законодательства о рекламе;
обращаться с иском в суд в интересах рекламодателей, производителей и распространителей рекламы в случае нарушения их прав, предусмотренных законодательством;
представлять своих членов в органах государственной власти и органах местного самоуправления.

Раздел V. Заключительные положения

1. Настоящий Закон вступает в силу со дня его опубликования.
Часть девятая статьи 13 вступает в силу с 1 января 2005 года.
2. Часть первую статьи 4 Декрета Кабинета Министров Украины от 21 января 1993 года № 7-93 «О государственной пошлине» (Ведомости Верховной Рады Украины, 1993 г., № 13, ст. 113, № 26, ст. 281, № 49, ст. 459; 1994 г., № 28, ст. 241, № 29, ст. 257, № 33, ст. 300; 1995 г., № 14, ст. 90; 1996 г., № 9, ст. 43, № 52, ст. 306; 1997 г., № 9, ст. 70, № 18, ст. 131; 2000 г., № 19, ст. 143, № 29, ст. 232, № 46, ст. 398, № 50, ст. 436; 2001 г., № 24, ст. 124; 2002 г., № 6, ст. 43, № 32, ст. 223; 2003 г., № 10 — 11, ст. 87, № 14, ст. 100) дополнить пунктом 46 следующего содержания:
«46) специально уполномоченный центральный орган исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей и его территориальные органы — по искам, с которыми они обращаются в суд по делам, связанных с нарушением законодательства о рекламе».
3. Кабинету Министров Украины:
до 1 октября 2003 года вынести на рассмотрение Верховной Рады Украины предложения относительно внесения изменений в законы Украины, которые следуют из настоящего Закона;
до 1 января 2004 года привести свои правовые нормативные акты в соответствие с настоящим Законом;
обеспечить приведение министерствами, другими центральными органами исполнительной власти их правовых нормативных актов в соответствие с настоящим Законом;
разработать правовые нормативные акты, необходимость принятия которых предусматривается настоящим Законом.

Президент Украины
Л.КУЧМА

г.Киев
3 июля 1996 года
№ 270/96-ВР

(Ведомости Верховной Рады Украины, 1996, № 39, ст. 181)